55. Вітчизняна архітектура др. Пол. Хіх ст.

Розвиток вітчиз. архітектури др. пол. XIX ст. зумовлювався активізацією капіталіст. відносин, загальною демократизацією громадс. життя і, внаслідок цього, невідповідністю прагматичним запитам нової суспільної формації норм класичного мистецтва. Спричинена проведенням у Росії державного комплексу реформ 1860 - 1870-х рр., стрімка розбудова великих промислових міст значно прискорила розвиток будівельних науки і техніки, сприяла поширенню нових, передусім торгівельно-банківських та адміністративно-конторських, типів будівель, передбачала мощення, освітлення вулиць, проведення водогону й каналізації. Із розвитком великого промислового виробництва пов"язано, значною мірою, і прискорене освоєння вітчиз. зодчими нових будівел. матеріалів та конструкцій, насамп. металевих і бетонних. Позначена еклектичним поєднанням конструктивних прийомів і рішень багатьох худож. стилів минулих історичних епох, вітчиз. арх-ра тогочасся засвідчує також і плідне синтезування, крім традицій укр. та рос. мистецтва, традицій сакрального будівництва багатьох культур Сходу та Заходу від античності до модерну. Використання образів та форм середньовіч. російськ. культового зодчества і елементів візантійської церковної архітектури у їх органічному сполученні запроваджував ідеолог офіційно визнаного російсько-візантійського стилю К. Тон, послідовниками якого були автор проекту київс. Десятинної церкви В. Стасов, автор проекту київського Володимирського собору І. Штром та проектант культових споруд у Києві й Севастополі Д. Грімм. Починаючи з 1860-х рр. цей зумовлений популяризацією слов’янофільських ідей стиль трансформується у синтезуючий прийоми російських народних архітектури та образотворчого мистецтва демократичний псевдоросійський стиль.

Зразки середньовіч. культового і світського буд-тва впливали на пошуки розробників ретроспективного стилізаторства західноєвроп. архіт-ри А. Штакеншнейдера, В. Шретера (Оперний театр у Києві, Одеський вокзал), В. Городецького (київс. Миколаївський католицьк. собор у манері стилізованої готики) та ін. Разом із тим, впродовж остан. десятиріч XIX ст. - активізація розробки засад заснованого на синтезі конструктивних прийомів укр. народної дерев’яної арх-ри, вітчиз. арх-ри і мистецтва доби Барокко та європ. модерну укр. архітектурного стилю, головну роль у розквіті якого на поч. XX ст. відіграли видатні зодчі і митці О. Сластіон, В. Кричевський, Є. Сердюк і Д. Дяченко. Важливе місце у вітчиз. містобудівництві посіли споруди культурно-освітніх закладів, як-от, наприклад: клубні будівлі (Купецьке зібрання в Києві (1881 - 1882, В. Ніколаєв) й ін.), бібліотеки, музеї (Музей старожитностей і мистецтв у Києві (1898 - 1904, П. Бойцов і В. Городецький)), театри (Оперний театр у Києві (1897 - 1901, В. Шретер)) і т.д. Розвитку містобудівництва на західноукр. землях у др. пол. ХІХ ст. були, у значн. мірі, притаманні всі особливості, якими позначено формування впродовж цього о періоду архітект. обличчя східноукр. міст. Однією з перлин вітчиз. сакральної арх-ри є ансамбль резиденції буковинського митрополита в Чернівцях (1864 - 1882, Й. Главка) - православний культовий комплекс, що органічно сполучив традиційні композиційні прийоми та декор середньовічного храмового будівництва країн Сходу та Заходу.

Культове будівництво в Сх. Галичині - низка збудованих у Львові православних храмів та римо-католицьких костелів: церква Переображення Господнього (1875 - 1898, С. Гавришкевич), храм Св. Івана Золотоустого (1876 - 1888), костел Св. Єлизавети (1903 - 1911, Т. Тальовський) та ін. Також тривало зведення лютеранських кірх та юдейських синагог, приміщень публічного призначення (будівля Наукового товариства імені Т. Шевченка (1880 - 1882, М. Фехтер) та Художньо-промисловий музей (1898 - 1904, Л. Марконі та Ю. Яновський). У формах стильового напряму бідермеєр зведено будівлю львівського театру "Руська бесіда" (1851 - 1864, С. Гавришкевич і В. Шмідт), тоді як спроектований З. Горголевським Міський театр у Львові (1895 - 1900) витримано вже в псевдобарокковому стилі. З-поміж адміністративних, фінансово-кредитних, торгівельних й інших типів споруд пригадаємо і такі перлини львівського містобудівництва, як: Головний корпус Львівської технічної академії (1874 - 1877, Ю. Захарієвич), будівлі Галицького намісництва (1877 - 1880, Ф. Ксенжарський) та Галицького сейму (1877 - 1881, Ю. Гохбергер), Палац Справедливості (1891 - 1895, Ф. Сковрон) і споруду Галицької ощадної каси (1888 - 1891, Ю. Захарієвич).