40. Вітчизняний освітній процес епохи Бароко.

Пропонуючи у статті "Латинське шкільництво і "шкільний гуманізм" в Україні кін.ХУІ - сер.ХУІІ ст." ("Київс. старовина, 1997, № 1-2) доклад. аналіз розвитку всіх ланок зах.-європ. системи освіти епохи Бароко на укр. землях у складі Речі Посполитої, Н.Яковенко так у цілому охарактеризувала її: "Освітньо-світоглядні новації остан. чверті ХУІ - пер. пол.ХУІІ ст., які на тривале майбуття запрограмували синкретичну, "православно-латинську" спрямованість укр. куль-ри, стали наслідком гостро усвідомлюваної в інтелектуальн. колах потреби перемін. Роль безпосеред. подразника, який невигідно виопуклив анахронізм православ. шкільництва, зіпертого на засади благочесної старовини, судилося виконати так зван. гуманістичній школі - новому типові освітніх закладів, що з др. пол.ХУІ ст. почали множитися серед протестантів і католиків Речі Посп. Поняттям гуманіст. школа традиційно позначають протестантс. гімназії та єзуїтські колегії, у яких організаційно унормувалася всеєвропейська програма освіченого благочестя (pietas litterata). Такий освітн. напрям був розпрацьований ... внаслідок запровадж-я до шкіл. практики філологічних методів ранніх гуманістів. Йдеться ... про вивчення латин. мови не через абстрактне зазубрювання тонкощів її граматики, а через засвоєння прикладів з античн. літ-ри. Ця методика була суголосна ідеї "окультурювання" душ на взірцях антич-ті - гол-го, в уявл-ні гуманістів, джерела пізн-ня доброчесн. звичаїв, які вдосконалюють і прикрашають людину. Культ латинського слова, виплеканий у процесі гуманістич. студій (studia humanitatis), тобто філологічних занять ерудитів Ренес-су, у практиці гуманістичної школи проявив себе через розробку техніки детальн. аналізу та наслідув-ня стилістичн. канонів антич-ті. Така шкільна методика, найб. послідовно розроблена в курсах поетики і риторики, тобто предметів trivium'y середньовічної сімки "вільних мистецтв", носила спеціальну назву imitatio antiquorum (наслідування стародавніх), а обидва згадані предмети звалися вищими гуманістичними (studia humaniora) ... для обов"язк. шкільної лектури (як Цицерон, Вергілій, Горацій, Овідій, Лівій та ін.) добиралися відповідно препаровані тексти, а їх інтерпретація, найповніше сформульована Еразмом Роттердамським у трактаті "Про чемність дітей", мусила сприяти прищепленню християн. моралі та вихов-ню гідної і пристойної поведінки".

У протест. гімназіях та римо-катол. колегіях (серед. освіта - 6-7 рр.) - три рівні освіти: 1). клас граматики (3-4 рр.): а). нижча (фонетика латин. мови), б). середня (морфологія латинс. мови), в). вища (синтаксис латинс. мови); 2). клас поетики (1р.), 3). клас риторики (2р.): перші ораторс. спроби учнів, початки філос. і богослів"я. Навч. заклади вищого рівня, напр. повні єзуїтські колегіуми, мали спец. класи вищих наук - філософії (2-3рр.) і богослів"я (4р.). На укр. землях у цей період з"явились перші заклади вищої гуманіт. гуманістичної освіти усіх христ. конфесій, зокр.: 1. римо-катол. Замойська академія (1594, м.Замостя) - унів-ет з 3 факул.: вільн. мист-тв, права і медицини (з 1648 - і богослов. фак-ет); 2. протестант. (социніанс.) акад-ія в Киселині (1614); 3. правосл. Острозький слов"яно-греко-латинс. колегіум (акад-ія) (1576-1636) - перш. укр. навч. заклад вищого гуманітар. типу на укр. землях, що постав внаслідок діяль-ті заснованого в м.Острог за ініціативи кн. Кост. Острозького (1526-1608) богосл-го літер.-перекладацького гуртка (відомі укр. та зарубіж. учені: Д.Наливайко, В.Суразький, Г.Смотрицький й ін.). В Острозі понад 35 р. діяла перша постійна укр. друкарня, де, крім праць укр. правосл. полемістів кін.ХУІ - пер.пол.ХУІІ ст., була видана І.Федоровим 1581р. перша повна Біблія церковнослов"янсь. мовою у східнослов"янськ. світі та "Буквар" (1578). Як зазначив у праці "Острозька слов"яно-греко-латинська академія (1576-1636)" (1990) І.Мицько: "Протягом 60-річного існування Острозьк. акад-ії... по найскромнішим підрахункам, її закінчило близько 500 осіб. Вихованці ак-ії ставали вчител., літерат., друкар., проповідниками. Національно-визволь. рух на Укр-і та в Білор-ії отримав значний загін культ.-пропагандистських діячів". Важл. роль у розвитку освіти, науки і культ.-мист. життя на укр. землях відіграли і укр. братства (див. ксеркос с.23 - 24.: про братства, їх чільних діячів). Як зазнач. у пр. "Давньоукр. студенти і професори" (1994) В.Микитась: "Особ. велика заслуга у справі пожвавлення шкіль. освіти належить братствам - громадським орг-ям правосл. міщан, а потім і селян в Укр-і і Білорусії ХУІ-ХУІІІ ст. Їхнє виникнення зумовлювалось прагненням населення об"єднатися для захисту своїх соціал.-екон. інтересів, боротьби проти покатоличення і полонізації, розбудови шкільництва і взагалі національної культури".

Взірцевим для шкіл укр. братств став статут школи Львівс. Успенськ. бр-тва "Порядок шкільний" (1586), що був створений під впливом ренесансно-гуманіст. ідей (передбачав демократич. засади орг-ції навч-ня, як-от рівність прав юнаків різних сусп. станів на здобуття освіти) на осн. ідейно-світогл. постулатів православ"я. Авторка пр. "Львівс. братство: Куль-ра і традиції" (1996) О.Матковська вказала: "Льв. брат. школа будувалася вже за системою тогочасн. зах.-європ. серед. шкіл. Її осн. суть становило вивчення так зв. 7 вільних мистецтв - граматики, риторики, діалектики, арифмет., геометрії, музики, астрономії". Як писав В.Микитась: "Молодші школярі навчалися початк. грамоти, а старші "спудеї" досконаліше вивчали старослов"ян., грец. і латин. мови, елементи філософії, риторику і поетику...". Діячі Льв.бр-ва, як-от архімандрит КПЛаври Є.Плетенецький, який заснував у ній правосл. богослов. літер.-переклад. гурток і друкарню (див.ксер.С.24-його учасники, їх праці), зробили важлив. внесок у розбудову укр. освіти, науки і культ.-мист. життя в Києві, зокрема заснували школу Київс. братства (1615) (див.ксер.с.23-24: про Київ.бр-во, його діячів, їх праці). У 1632 р., за ініціат. митропол. Київ., Галиц. і Всієї Русі П.Могили та згоди гетьм. І.Петржицького, внаслідок об"єдн-ня школи Київ. бр-ва та заснованої П.Могилою при Троїцькій церкві КПЛаври школи, постав Київс. колегіум. (див. ксер.с.26-28). Як писав В.Микитась: "Києво-Могил. колегіум ХУІІ ст. відповідав загальноєвроп. структурі та прирівнювався до стандартів і вимог її освітньої системи. Складався він із вісьмох класів..: фара, чи аналогія, інфима, граматика, синтаксима, поезія, риторика, філософія, згодом додалося і богослів"я"...". Викладачами й вихованцями КМА були знані укр. і заруб. мислителі, діячі культури, зокр. відомі композитори, письмен-и, церк. діячі-богослови, викладачі різних гуманітарн. дисциплін, як-от, зокр., Феофан Прокопович та Г.Сковорода. Як зазначила в пр. "Києво-могил. акад-ія і німец. куль-ра" (2001) В.Нічик: "Впродовж усього свого майже 200-річного існування Києво-Мог. акад-я була осн. чинником розвитку освіти, науки, куль-ри не лише в Укр-і, а й у всьому правосл. регіоні".