39. Українська культура епохи Бароко (др. Пол. 16 - поч. 18 ст.): загальна характеристика.

Терміном "бароко" (в перекладі з італійськ. - "дивний", або ж в перекл. з португальськ. - "perola barroca"- перлина неправильн. форми) науковці зазвичай позначають як провідний стильовий напрям чи стиль насамп. у європ. мист-тві кін.ХУІ - сер.ХУІІІ ст., так і, в цілому, окрему велику епоху культ.-мист. життя, що припала на період Нового часу (ХУІІ ст.) в історії Європи. Аналізуючи у вміщеній у збір. ст-ей "Укр. літер-не барокко" (1987) ст-ті "Про укр. літер-не барокко" різні наук. погляди на Бароко, І.Іваньо писав: "Деякі зарубіжні, а також вітчиз-ні літературознавці висувають концепцію, за якою барокко є своєрідним етапом духов-го розвитку, що, подібно до Ренесансу, охоплює мист-во, літер-у, філос-ю, історію, куль-ру в цілому і характ-ся сукупністю тих поглядів і уявлень, які в Європі мали місце в період від занепаду Ренес-у аж до початку Просвітительства". На думку одн. з авторів збір. ст. "Укр. Бароко" (2004) Д.Наливайка: "Бароко посідає надзв. важливе місце в історії укр. куль-ри - як і куль-ри всієї Європи ... воно є добою, коли розгорнулися інтеграц. процеси континентальн. масштабу, що охопили різні ділянки дух. діяль-ті. Йдеться передус. про зближення й ідентифікацію "латинськ. Європи" та Європи візант.-слов"янської, двох, за визнач-ням А.Тойнбі, "дочірніх" і водночас несхожих одна на одну культурно-історич. спільнот, що склалися в середньовіччі, відгалузившись од спільн. кореня - античн. культури ... що таке бароко - стиль, худож. напрям, літерат.-мист-ка чи культ.-історична епоха? ... і те, і друге, і третє, і четверте. Стиль, але не в сенсі "художньої реалізації методу", а в сенсі універсальної категорії худож. творчості що обіймає всі її рівні: світосприй-тя, ідеї, семантику, поетику. Бароко є одн. з велик. худож. стилів, корелятивних стилю світосприйняття та мислення епохи, зрештою, стилю її життя. Воно проявилося не лише у літ-і та мист-і, але також у ін. сферах дух. куль-и: філос., науці, історіографії, педагогіці тощо, - а це дозволяє кваліфікувати його і як культурну епоху. Не становить тут винятку... укр. бароко, яке є однією з найвизначніш. епох нашої національної куль-ри".

Визначаючи у цій же праці - в статті "Укр. сусп-во доби Бароко", як "добу бароко" епоху "від ост. чвер. ХУІ до трет. чверті ХУІІІ ст.", Я.Ісаєвич так охарактеризував її у цілому: "Навіть якщо починати період бар-ко з 30-х рр. ХУІІ ст... то соціально-політичне тло культ-го життя варто розглядати в межах усього того періоду укр. історії, що його небезпідставно називають козацькою добою - приблизно з 70-х рр. ХУІ ст. до 70-80-х рр. ХУІІІ ст. У 30-х рр. ХУІІ ст. не починалися якісь принципово нові явища та процеси, а лише набули повного розвитку ті соціальні структури та сусп. рухи, в історії котрих початк. етапом були приблиз. 1750-і рр. Звісно, козацтво відігравало істотну роль в історії Укр-и й раніше, і пізніше, але саме тоді воно було рушійною силою низки політ. акцій, що деякі з них стали визначальними для сусп-их і політич. перемін. Недарма чимало інозем. авторів, особл. впродовж др.пол.ХУІІ-ХУІІІ ст. називали укр-ів "козацькою нацією". Отже, слід гадати, мають рацію ті історики, які вважають "козацьк. добою" час від ост. чверті ХУІ ст. до зруйнув-я Запор. Січі (1775) й остаточ. скасув-ня автоном. устрою Укр-и-Гетьманщини (1781-1783). Кінцева межа вказ. періоду визначається також важливими змінами на політич. мапі Укр-и, з-посеред яких приєдн-ня до Австр. імперії Галичини (1772) й Буковини (1774), початок масового заселення укр-цями причорноморськ. степів, поширення влади Росії на більшу частину Правобережжя (1793), Зах. Волинь і Холмщину (1795)". Важливу роль у розвитку укр. культ.-мист. життя епохи Бароко відіграли числен. світські й реліг. осередки науки, освіти і мист-ва на укр. землях у складі Речі Посполитої та Рос. імперії, зокр.: Острозький культурно-освітн. центр та укр. братства (Львівське Успенське, Київське Богоявленське й ін.) як центри освіти, друкарства й полеміч. письменства (див. ксерокс - до теми - С.22-24), богословс. гурток, "Могилянс. Атенеум" КПЛаври 10-х - 50-х рр. ХУІІ ст., школи христ. конфесій на укр. землях Речі Посп. у ХУІІ - ХУІІІ ст., зокр. Києво-Могил. колегіум (Академія) (див. ксерокс - до теми - С.24-28).

Вказуючи у пр. "Л. Тарасевич і укр. мист-во барокко" (1986) на те, що "стиль барокко виник на Україні як реакція на підготовку й проведення Брестс. унії 1596 р." в полемічному письменстві, Д.Степовик зауважив: "Барокко в літер-рі й мист-тві України позначене переробкою давньої форми, чим відрізнялося від сусіднього польс-го, в якому переважала тенденція утвердження готових форм то італій-го, то північноєвроп-го барокко. Як і в Росії, в укр. барокко тривал. час панувала течія "сповільненого ренес-су"... укр. барокко в цілому більш стилізоване в народн. дусі". Зазначаючи, що "перші ознаки барокко в укр. худож. культурі з"являються в ост. чверті ХУІ ст.", Д.Степовик наголосив: "Не всі види мист-ва в один час і однаков. мірою пройнялися барокко. Так, книжк. мініатюра і графіка найшвидше і найповніше втілили в собі бароккові риси. В скульптурі рельєфна декор-на різьба і кругла скульптура тривал. час розвивалися в перехідних стиліст-их формах. Живопис (зокр., іконопис) індиферентно зустрів новий стиль і піддався його впливові чи не найпізніше... в нових струтктурних утвореннях у мист-ві новий стиль утвердж-ся швидше, ніж у давніх, обтяжених вантажем традицій. І полеміч. літ-ра, і тиражована графіка розвинулися в ост. десят-ття ХУІ ст. - вони ж першими відреагували на барокко". Аналізуючи у вміщеній в збір. "Укр. літер-не барокко" (1987) ст-ті "Слово й ілюстрація. Основні риси барокко в укр. гравюрі" вказану тему, Д.Степовик виокремив "10 осн. рис стилю барокко" в гравюрі й інш. видах укр. образотвор. мист-а, зокр.: 1. "...дуже широк. коло мистецьких троп: іносказання, метафори, алегорії, символи, порівняння, протиставл-ня"; 2. "міфо-реалістична образна система", 4. багатосюжетність, 8. "мова стилю бар-ко грунтується на осн. 4-х компонентах: передачі бурхлив. руху, масивності форми, контрастних сполученнях і напруженні". На думку вчених, мист-во Бароко засвідчує тяжіння до ансамблю: міські площі, палаци, паркові тераси, фонтани зводяться за принципом синтезу арх-ри і скульп-ри, підкорення спільн. декор-му оформл-ню.