31. Поняття страхового ринку та його економічне значення. Класифікація страхових ринків за територіальною та галузевою ознаками.

Страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу. Головною умовою виникнення страхового ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залучення страхових премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страхового ринку, страхової справи в цілому і встановленню адекватних цін на страхові послуги.Важливим для характеристики страхового ринку є його взаємозвязок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.Існування повноцінного ринку страхування є важливою умовою для підвищення добробуту населення та сталого економічного зростання. В Україні цей сектор знаходиться на ранній стадії свого розвитку і має деякі проблеми. Тому подальший його розвиток має набути пріоритетного значення в економічній та соціальній аспектах політики держави

Класифікація страхового ринку передбачає виділення організаційно-правової, інституціональної, територіальної та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідальністю і командитні товариства.

Інституціональна структура базується на розмежування державної, комерційної, комбінованої форм власності страхових компаній.

Територіальна структура виділяє такі страхові ринки:

• Національний  сфера надання страхових послуг в межах однієї країни (найпотужніший – нац. ринок США, що за збором страхових премій по страхуванню життя займає 28% загальносвітового збору, а інших – 40%, за розміщенням грошей в страхові резерви – 31% світового ринку);

• Регіональний  сукупність нац. страхових ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними звязками (найпотужніший – північно-американський, який включає США і Канаду - в 1997 р. 33% світових страхових премій);

• Міжнародний  сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фінансові центри, що характеризуються великою кількістю міжнародних страхових операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Майнове (добровільне (62% та недержавне обовязкове (14%))

• Відповідальності - добровільне (16%)

• Особисте (добровільне (8%), в тому числі життя (0,7%))

32. Інституційна структура страхового ринку. Характеристика суб’єктів страхового ринку.

В інституційному аспекті структура страхового ринку має приватну і публічну основу. Представлена акціонерними, корпоративними, взаємними та державними страховими компаніями.

Інституційна структура страхового ринку України:

• Страхові компанії (СК) створені капіталом фізичних осіб;

• СК, створені капіталом юридичних осіб;

• СК, створені капіталом юр і фіз осіб;

• СК, створені на основі приватного і діржавного капіталу;

• СК, створені на основі капіталу держави.

Субєкти страхового ринку:

• страхувальники (юр. особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства Укр.),

• страховики (юр. особи, створені у формі АТ, повного або командитного товариства або товариства з додат. відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність),

• перестраховики (страхова компанія, яка приймає об’єкти в перестрахування),

• страхові посередники (агенти, брокери),

• обєднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників).

33. Характеристика сучасного стану страхового ринку України.

Економіка країни залежить від великої кількості її секторів одним з яких є страховий ринок.

В економічних джерелах встановлюються різні думки відносно чинників, що впливають на розвиток

ринку страхування. Основними факторами можна назвати факторі соціально-економічного, економічного

та політичного характеру. Стан страхового ринку України за останні роки характеризується динамічним розвитком діяльності страхових компаній, що супроводжується зростанням кількості страхових компаній, розширенням напрямків страхової діяльності, збільшенням обсягів страхових операцій. На початок 2011 року в Україні було зареєстровано 456 страхових компаній, з яких 67 компаній займаються страхування життя та 389 компаній займаються страхуванням NonLife. Кількість компаній зрослалише на 6 одиниць за рік та зменшилась кількість страховиків, що займаються страхуванням життя на 5 одиниць. За 10 років відбулося зростання кількості страхових компаній на 34,9%.

Останнім часом на фінансовому ринку України, як, зрештою, й на інших сегментах ринку, проявляються дві провідні тенденції – інтеграційна, виразником якої є концепція загальних фінансів, і дезінтеграційна, яка проявляється в концепції спеціалізації . Обидві тенденції є типовими для високорозвиненого ринку. Прикладом реалізації концепції загальних фінансів є насамперед інтенсивна співпраця між кредитними та страховими закладами. Ця співпраця розвивається не лише по лінії взаємного обслуговування своїх інституцій, а також набуває взаємопроникаючого міжгалузевого характеру. Вона має багатоцільове, взаємовигідне призначення й може стати перешкодою для входження на ринок нових виробників фінансових послуг (кредитних і страхових); сприяти зміцненню позицій вже діючих на ринку учасників як з боку страхової, так і з боку кредитної сфер; сприяти відкриттю й освоєнню нових джерел фінансових надходжень.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки. Для поступального розвитку страхового ринку України необхідно:

· завершити розробку та затвердити національну концепцію розвитку страхової системи;

· підвищити добробут громадян і поліпшити стан корпоративних і державних фінансів;

· підвищити рівень капіталізації страхових компаній, їх фінансову стійкість, плато- і

конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість;

· розвивати сучасну інфраструктуру страхового ринку;

· посилити увагу до вдосконалення страхової справи в регіонах;

· підвищити прозорість страхового ринку, створити єдину базу даних, організувати роботу бюро

страхових історій;

· підвищити страхову культуру населення і його довіру до страхових компаній.