1, Щоб і до решти не випасти з ролі,

Ушкварив під ліру про «галицькі болі». Він, пальцем в чоботях кивнувши панам, Збирається пильно відкрити Сезам... В найгіршому разі, немов бомбометом, Жбурнути на ринок три збірки — з портретом, Щоб мати вже певність, що справді недаром ЗУ-Плуг його зробить також ювіляром.

М. КІЧУРА

ВАСИЛЬ ЯБЛУНЕНКО

Як вам, папашо, не сором?

Під гаспидським панським терором

Мучиться Галичина,

А допомоги нема. Збірник видання чекає,

А в автора грошей немає,—

Видайте Хоч би одну

Змучену «Галичину».

Д. ЗАГУЛ

БІОГРАФИ ВЕЛИКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Фейлетон

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

Народився цей поетюга невідомо коли — метрику згубив, ні разу не прочитавши. (Крім своїх писань, принципово нічого не

читає...)

Рід Семенків старий і знакомитий, хоча й не був уписаний у книги дворянських і князівських родів, зате згадується в кримі­нальних хроніках XVI та XVII віку (див. Енциклопедію Брокгауза.

т. XII, crop. 4711).

Прадід-Семенка Павло Семенчіо, славнозвісний гишпанський хвальшивомонетннк часів Колумба, як відомо, надоумив велико-

²¹* 643

го мореплавця поставити яйце (куряче), надбивши йоге носок. Для чого це було зроблено — невідомо.

За другими версіями, Павло був францисканський чернець, що дав заповіт не женитись, але це останнє ніякого відношення до Михайля не має. Той же факт, що Михаил ь існує в природі, доввдить, що Павло Семенчіо не був дуже твердий у своїх пере­конаннях.

Першими писаннями Михайля були иисаиня носом по долівці, після «ких він почав надхиенно иисатя непристойності на пар­канах.

З восьми років пробував він робити срібні четвертаки з олив'я-них пломб (до полтиників ще не додумався), та з того нічого не вийшло, що яскраво свідчило про дегенерацію фамільних та­лантів.

Зневірившись у четвертаках, втік він на Клондайк шукати зо­лота, та спритний Джек Лондон зі своїми персонажами все вже вишукав, 1 Семенко мав чорта пухлого.

В індійських джунглях полював Михайль на тигрів та пардів, але недостача провіянту, а головне білизни, примусила поверну­тись його на батьківщину, в село Кибинці біля Миргорода.

Переїхавши з Кибинців до Києва, Семеико підпав під суворий догляд царських жандармів та поліцаїв, що пильно стежили за парканами, проводячи 1 так свою реакційну політику гнобитель­ства української літератури...

Та недарма сказав філософ: «Генія гони в двері — він лізе в вікно» (Писання Аристотеля, т. XII, стор. 87, накладом автора, Кобеляки, 1914 р.). На виручку прийшов папір, і Семенко давай задаватись, кохати, мертвопетлювати й так замертвопетлював-ся, що, як далі бути, не знає.

В особистому житті Михайль людина лагідна. За кватирю пла­тить не хоче, ще з мвшною охотою дає гроші в позику. Палить люльку, як е тютюн, а немає — не палить.

Од співжиття з «Сонькою — Золотою Ручкою* мав сина, на якого поклав всі свої батьківські нації,— та даремно. Син не виз­нає батька, патроном обрав геніального поета Клима Поліщука, навіть прізвище його присвоїв... Та це вже наслідування мате­ринських здібностей... (Див. Натузіус і Зетегаст — Скотозаводст-во та скоторозплоджения).

Тепер Михайль Семеико організував групу, до якої поки що •стуляв він один.

Проф. Омелько БУЦ

644

ШЕВЧЕНКО У ДЗЕРКАЛІ СУЧАСНИХ ЛІТОРГАНІЗАЦІЙ

«Садок вишневий коло хати» в переробці сучасних літорганізаціч

«Плуг»

Садок вишневий коло незаможницької хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Трактори з поля йдуть,

Співають Інтернаціонал дівчата,

А в хаті-читальні їх газети ждуть~.

Зійшлись батрачки коло хати.

Червона зіронька встає,

Батрак газети подає...

Кортить усім мітингувати,

Та гучномовець не дає...

«At о л о д н я к»

У комсомольця коло хати Садки вишневії гудуть. І комсомольц? жваві йдуть До клубу, де їх комдівчата З мандатами давно вже ждуть. Усі в червоному кутку Зібрались. Зіронька з паперу Говорить їм про нову еру. Їм всім свербить агітувати, Та нікого: у всіх мандати.

«В У С П П»

Садок вишневий коло заводу, Машини там, як грім, гудуть. Робітники в завком щуть, І ВУСПП там буде научати, Що зменшені письменські штати Не дозволяють всім писати...

«К а р е л і с» Подає вірш у сценарному оформленні.

1. (Ня другому плані) Садок.

2. (З діяфрагмн) Хрущі, їх багато. Ворушаться.

3. Агрономи оббризкують садок вапном. 4. (Великий плав) Хрущі, їх втято. Не ворушаться. Над ними схилилося радісне об-личчя селянина.

5. На фоні фабричних труб величний трактор. Він оре землю.

6. Об—Н влуг, запряжений волами. Воли понуро стоять.

7. (Великим планом). Морда вола. Сльози замилування Інду­стрією течуть з валячих очей.

8. Погонич нябярае цеберку сліз 1 йде вбік.

9. (Навис) «Репертко м».

Г. То». Хрестовий вітає погонича 1 потім говорить секрета­реві.

11. (Навис) Пишіть ухвалу!Хіба ж не бачи­те—повнісінька цеберка!

12. На червоному тлі червоні літери: «Кінець».

Коли ми звернулися до «Вапліте», то там довго копалися в різних постановах, потім кудись подзвонили 4 нарешті, відпо­віли:

— Поскіяьки в шевченківському тексті немає політичних ухи­лів, а до того ж проти нього ніхто не сперечається, ми прилучає­мося до того тексту.

«Березіль» (театр) одповів, що «Садка вишневого» він не пе­реробляв зовсім, бо свого часу ретельно «усучаснив» текст у «Гай­дамаках*.

ОмелыюБУЦ

«НЕ ПІДХОДИТЬ»

у в у сп т