71. Персонал житлових поверхів.

Забезпечує всю роботу з прийому та обслуговування на поверсі персонал служби поверхів - покоївки, прибираль­ниці, технічні та підсобні робітники.

Покоївка є основною посадовою одиницею персоналу житлових поверхів. Її обов'язки: своєчасне та якісне прибирання номерів, забезпечення належного сані­тарного стану житлового поверху, збереженості меблів, ін­вентаря та обладнання. Вона надає допомогу гостям при поселенні в номер та приймає у них кімнати при виїзді, ви­конує замовлення проживаючих відповідно до переліку до­даткових послуг на поверсі, слідкує за виконанням правил користування готелем, протипожежної безпеки тощо.

Посадові обов'язки прибиральниці передбачають утри­мання у належному санітарному стані коридорів, сходів, санвузлів та інших місць загального користування, контр­оль збереженості їх обладнання. До технічного та допоміжного персоналу повер­хів належать підлогонатирачі, мийники вікон, швеї-штопальниці та ін. - залежно від специфіки матеріальної бази готелю. Організують і контролюють роботу з прийому та обслу­говування на поверсі та відповідають за її якість розпо­рядники поверхів - завідувач поверхом, завідувач сек­цією (об'єднує кілька поверхів), завідувач корпусом. У залежності від розмірів готелю та форм організації праці персоналу поверхів розпорядник поверхів може мати по­мічників - середню ланку: чергові на поверсі, старші покоївки, бригадири покоївок. Чергові на поверсі пра­цюють у готелях, де зберігається традиційна форма орга­нізації СПО. До їх обов'язків, крім забезпечення якісного санітарного стану поверху .та збереженості його обладнання, організації та контролю роботи персоналу поверху, входить також ведення ключового господарства, надання додаткових послуг, облік проживаючих, забезпечення зв'язку з весгибюлмиок службою у питаннях заселення та виїзду проживаючих. Посадові обов'язки старшої покоївки практично співпадають з обов'язками чергової на поверсі. Крім того вона бере участь у прибиранні номерів та інших приміщень поверху» Бригадири покоївок працюють у готелях, де запровадже­но бригадну форму організації та стимулювання праці.

Контрольні та облікові функції можуть здійснювати та­кож працівники служби портьє або спеціально уповнова­жені особи - супервайзери. До обов'язків змінних супер-вайзерів входить також забезпечення технічно справного стану обладнання, передача у службу портьє інформації про рух номерів та їх готовність до заселення.

76. Структура бізнес-плану готелю.

Бізнес-план– це плановий документ, що описує всі основні аспекти майбутньої діяльності фірми у процесі реалізації бізнес - ідеї на певному етапі часу.

Роздiли бiзнесплану:

Мета розробки бiзнес-плану;

Загальнi вiдомостi про пiдприємство (з екон показниками);

Стратегiя маркетингу (опцiонально) (схема завоювання/розширення ринку,

форми залучення клiєнтiв, цiнова полiтика);4) Експлуатацiйна програма (план експлуатацiйної дiяльностi)

Визначення обсягу основних послуг

Пропускна здатнiсть готелю

Завантаження готелю

Обсяги доходiв додаткових послуг i пiдроздiлiв.План пiдвищення якостi експлуатацiйної дiяльностi;

Органiзацiйний план

Органiзацiя структури пiдприємства, змiни в системi управлiння, кадрова

полiтика Фiнансовий план ;6) Резюме.

Бізнес-план вирішує такі завдання:

1)забезпечує більш детальне пророблення проблеми, що знижує ризик підприємницької діяльності, тобто служить для самоперевірки бізнесу-ідеї, що виникла;2)конкретизує перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників майбутнього розвитку, тобто дає орієнтири для оцінки ходу реалізації бізнесу-ідеї і її ефективності;

Структура бізнес-плану не має строго обов'язкового характеру. Розділи бізнес-плану також мають різний ступінь деталізації. Це пов'язано насамперед з специфікою описуваного бізнесу.Розділи, з яких складається бізнес-план , умовно можна об'єднати в два блоки:

питання маркетингу (опис бізнесу, товар, ринок збуту, конкуренція);

питання виробничого і фінансового планування (місце розташування, виробництво, кадри, фінансовий план).

73. Форми власності, організаційно – правові форми та відомче підпор. Гот. В світі та в Укр..

Найбільш поширеною формою управління готелями у світі є готельні ланцюги. Набувають популярності такі фор­ми як управління за контрактом та франчайзінг (франшизна угода). Існують незалежні готелі, ідо управляються власниками. Мають місце також такі форми управління готелями як договір на оренду, партнерство, синдиціювання. Національні та міжнародні (транснаціональні) готельні ланцюги (мережі) - це групи підприємств, що здійснюють колективний бізнес і знаходяться під єдиним керівництвом і контролем. Франчайзінг (франшизна угода)- це форма підприємництва завдяки якій власник готелю може об”єднатися уже з діючим великим ланцюгом.Контракт на управління передбачає письмову угоду між власником готельного підприємства і готельним лак» цюгом або компанією, що спеціалізується на професійному управлінні підприємствами такого типу.Незалежні готельні підприємства - це підприємства, що перебувають у повній власності та розпорядженні влас­ників, які здійснюють керівництво їх господарською діяль­ністю. При вступі у договірні відносини з іншими компані­ями з питань управління або використання чужого товар­ного знаку статус такого підприємства як незалежного по відношенню до інших суб'єктів ринку не змінюється.Договір на оренду передбачає передачу готельного підприємства власником-орендодавцем у тимчасову влас­ність орендареві. Орендар зобов'язується регулярно спла­чувати орендну плату. Іноді вимагається перерахування гарантійного депозиту. У договорі обумовлюється строк дії оренди, інколи передбачається право викупу власності орендарем після його закінчення.

Рідше зустрічаються такі форми управління готелями як партнерство та синдиціювання Партнерство передба­чає внесення приватними особами значних коштів у підприємництво, їх участь в управлінні підприємством на правах співробітників та отримання відповідної частки доходу.

Синдиціювання є формою залучення інвесторів у готель на партнерських засадах з відповідним розподілом як прибутків так і ризиків.

Форми власності готелів у Європі:

1)Париж- державна 20%, муніципальна 30%, приватна 10%; 2)Лондон- муніципальна 40, власна 60%.;3)Мілан- муніципальна 10, приватна 90%;

4)Мадрид- муніципальна 20, приватна 80%..

Нині в Україні існують підприємства розміщення рів­них форм власності: державні, муніципальні, приватнІ а також спільні підприємства з іноземним капіталом. За організаційно--правовою формою с державні та муніци­пальні (комунальні) готельні підприємства, акціонерні то­вариства відкритого та закритого типу, товариства з об­меженою відповідальністю, малі, спільні, приватні підпри­ємства.

77. Готельна справа у 17-18 ст.

У Європі XVII-XVIII століття складають особливий пе­ріод в історії подорожей та готельної справи. У цей період розширюються мотиви, змінюються умови і сам характер подорожей. На перший план виходять культурні та освіт­ні потреби. Інтерес до античної культури, властивий епосі Ренесансу, приваблює мандрівників до Греції, робить Іта­лію однією з найвідвідуваніших країн Європи. Активізу­ються подорожі з освітньою метою, взірцем яких стає так званий «Гранд-тур» (Grand-tour). Він зароджується в Англії у середині XVI ст. Молоді нащадки аристократичних фа­мілій після закінчення домашньої освіти і перед тим як вступити на службу повинні були продовжити свою освіту в Європі. Метою їх подорожі було вивчення мов, знайом­ство з пам'ятками античності, з культурними центрами Європи. Згодом це стає традицією і для молодих арис­тократів з інших європейських окраїн. JHa початку епо­хи «Гранд-туру». Зазвичай маршрут туру включав такі країни як Франція, Італія, Греція, Швейцарія, Німеччина, Нідерлан­ди. Молоді мандрівники, як правило, подорожували з цілим почтом, зупиняючись спочатку в багатих маєтках, замках, посольських резиденціях - будинках палацової архітектури, що французькою мовою звалися «отель» (hоtel). У XVII ст. у Франції починається будівни­цтво таких заїжджих дворів-готелів палацового типу.З часом, коли «Гранд-тур» став масовою європейською традицією, на його маршрутах виникають спеціальні заклади розміщення, де молоді аристократи можуть отри­мати їжу, змінити коней, знайти гідів, розважитись. Все це зумовило появу цілої низки різного роду видів обслуго­вування, які згодом стають професіями для багатьох лю­дей у місцях відвідувань. Можна сказати, що саме в цей період - XVII-XV1II ст. - готельна справа стає бізнесом.