31. Класифікація засобів розміщення за вто

У статистиці туризму,запропонованій ВТО, рекомендовано всі засоби розміщення класифікувати у дві великі групи: колективні та індивідуальні.

Колективні засоби розміщення підпорядковуються єдиному керівництву, їх управління здійснюється на комерційній основі,а кількість місць повинна перевищувати певний мінімум. Вони призначаються для проживання великих груп людей. До колективних засобів розміщення відносять: готелі та аналогічні засобі розміщення туристів, спеціалізовані заклади, ін. колективні заклади. Готелі та аналогічні заклади мають спеціально обладнані кімнати для проживання – номери, надають послуги з обслуговування в номері, включаючи щоденне прибирання. До групи готелів ВТО включає готелі, клуби з пляжним проживанням; до аналогічних закладів – пансіони та мебльовані кімнати, туристичні гуртожитки. До спеціалізованих закладів відносять такі, для яких функція розміщення не є основною, а супроводжує іншу спеціалізовану функцію – відпочинок, оздоровлення, проведення конгресів. Вони можуть не мати номерів,а одиниці типу житла та колективних спален. Сюди включають: оздоровчі заклади, табори праці і відпочинку, громадські засоби транспорту, конгрес-центри. До ін. колективних закладів відносять житло, призначене для відпочинку, площадки для кемпінгу, ін. колективні заклади.

Індивідуальні засоби розміщення туристів відносять об’єкти, що надаються в оренду платно або безкоштовно, мають обмежену кількість місць. Це квартири, вілли, маєтки, котеджі, атако житло, що орендується почергово (time-sharing). Кожна одиниця розміщення – кімната, житло – є незалежною та може бути зайнята на певний термін туристами або самими власниками, які використовують її як друге житло або дачу.

Класифікація була запропонована ВТО для уніфікації статистичних відомостей про стан готельного господарства світу з рекомендацією адаптувати її до існуючої в кожній окремій країні структури розміщення.

32. Організація спо за принципом першої та другої лінії

Принцип «першої та другої»лінії в обслуговуванні полягає в тому, щоб обмежити вихід посадових осіб готелю на клієнта та максимально сконцентрувати процес отримання ним послуг, виділивши його у «першу лінію», а всі процеси з надання послуг, що можуть здійснюватись без присутності клієнта, винести у «другу лінію». Приклад: перша лінія - зустріч гостя в готелі та обговорення з ним умов заселення, видача ключів – це все включає прямий контакт з клієнтом, а друга лінія – це визначення номерів під заселення та оформлення відповідних документів, те, що можна зробити за відсутності гостя.

Для реєстрації на першій лінії достатньо отримати паспорт гостя і заповнену ним анкету, а власне облік та реєстрація – це вже друга лінія. При розрахунках: якщо він платить особисто – це перша лінія, якщо ж безготівкові розрахунки, то це друга лінія. Першою лінією проходять реклама та інформація, прийом замовлень на додаткові послуги, то друга лінія – це організація їх надання. Навіть прийом замовлень на деякі види послуг, особливо побутового характеру (хімчистка, лагодження одягу, прання білизни та ін.) можна здійснити уникаючи безпосереднього контакту з клієнтом, через картку замовлення, спеціальні пакети для транспортування білизни й одягу тощо, що вже є практикою багатьох готелів.