1. Суть, ф-ї та знач. Бух обліку.

Бухгалтерський облік — це спосіб суцільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій й відповідного відображення отриманої інформації.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

• дотримання Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні;

• облік, аналіз і перевірка інформації про господарську діяльність;

• контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості й асортименту;

• контроль за зберіганням власності підприємства;

• виявлення невикористаних резервів;

• контроль за оплатою праці;

Призначення бухгалтерського обліку полягає у впорядкуванні вхідних даних про факти господарського життя та формування облікової інформації відповідно до потреб управління. Таке призначення визначається інформаційними потребами користувачів облікової інформації. Бухгалтерський облік надає найбільшу частину економічної інформації для управлінців, фінансистів, економістів, юристів, власників, інвесторів, банкірів, тобто учасникам ділових відносин. облік, аналіз і контроль за заощадженням і використанням коштів;

Функції:

• контрольна – провірка законності господарських операцій.

• інформаційна – неприливний збір, обробка, систематизація, збереження, передача данних про факти господарської діяльності.

• аналітична – аналіз отриманих результатів діяльності для прийняття ефективних управлінських рішень.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських

структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних

зв'язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як

складових частин економічної інформації, необхідної для управління на

всіх рівнях.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про

здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність

матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про

фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є

дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність.

Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки

для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою

одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення

результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

2. Пр- ве регулювання бух обліку. ЗУ « Про бух облік та фін. Звітність а Укр.»

Метою правового регулювання бухгалтерського обліку є забезпечення доступу всіх зацікавлених користувачів до інформації, що міститься у фінансовій звітності, яка дає об’єктивну картину фінансового стану та результатів діяльності суб’єкта господарювання.

На виконання Програми, 16 липня 1999 р. був прийнятий та набув чинності з 1 січня 2000 р. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV, який і сьогодні, зі змінами та доповненнями, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Правове регулювання бухгалтерського обліку – це система законодавчих і нормативних актів, відповідно до яких підприємство здійснює господарсько-фінансову діяльність і забезпечує ведення її бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ці нормативні акти мають певну ієрархічну підпорядкованість.

Вся система правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні може бути представлена таким чином:

1. закони та інші підзаконні нормативні акти;

2. положення бухгалтерського обліку та інші нормативні акти (накази, інструкції та ін.), що приймаються центральними органами спеціальної компетенції (Міністерством фінансів України, НБУ, Держкомстатом України та іншими відомствами);

3. методичні рекомендації з ведення бухгалтерського обліку, що розробляються і затверджуються з врахуванням особливостей та потреб певних видів діяльності;

4. робочі документи щодо організації та ведення бухгалтерського обліку та застосування облікової політики, що приймаються власником підприємства на підставі нормативних документів, розроблених і затверджених органами держави.