16. Функції та мета системи управління трудовим потенціалом суспільства

Система УТП сусп-ва є системою впливу на процеси формування , розподілу і використання його відповідно до поточних і стратегічних цілей соціально-економічної політики держави. сУТП є важливою складовою загальної системи державного управління країною. Також, сУТП можна розглянути як комплекс специфічних соціально-економічних та організаційних відносин, за допомогою яких суспільство регулює використання ресурсів праці.

Мета сУТП 1) у максимальному залученні працездатних грамадян до суспільно корисної праці; 2) постійно підвищувати рівень якості людського капіталу; 3)зробити цю здатність максимально продуктивною за рахунок високої якості робочої сили.

Функція управління – це регламентована сукупність обов”язків керівного або виконавчого органів, спрямованих на здійснення конкретних завдань, обумовлених цілями управління. В УТП відокремлення функцій має об”єктивний характер. Вона викликана наявністю широкого кола складних завдань, участю в їх вирішенні центральних,галузевих, регіональних та місцевих органів різноманітної компетенції та потребою поділу і спеціалізації управлінської діяльності. Державній сУТП України притаманні такі функції:

• інформаційне, нормативно-правове,науково-методичне,кадрове,ресурсне та фінансове забезпечення;

• облік населення та регулювання демографічних процесів;

• прогнозування стану та розвитку робочої сили та її зайнятості, сприяння вдосконаленню соціального прогресу;

• організація вищої, загальної та проф.освіти і проф.орієнтації молоді;

• макроекономічне регулювання трудових доходів;

• виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів праці та організація держ.системи охорони праці;

- контроль за дотриманням законодавства в галузі управління ресурсами праці, своєчасне його корегування.

17. Активна і пасивна політика держави в галузі управління трудовим потенціалом.

Активна політика – це спрямування дій на підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери застосування праці з метою запобігання безробіттю та збільшення чисельності зайнятих. Тобто вона спрямована на забезпечення працездатних громадян роботою і підвищення питомої ваги використання трудового потенціалу су­спільства. Активна політика держави в галузі зайнятості реалізу­ється за допомогою таких інструментів, як Державна та регіона­льні програми зайнятості населення, які передбачають низку активних заходів щодо розширення сфери докладання праці. Ак­тивні заходи державної політики — це комплекс організаційно-економічних і правових дій, що безпосередньо впливають на змі­ну співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

Пасивна політика держави в галузі управління ресурсами праці передбачає її відповідальність за становище найманих працівників і роботодавців на ринку праці. У цьому разі фор­мується своєрідний ринковий державний патерналізм. Пасивна політика здійснюється пасивними заходами, до яких належать: реєстрація та облік безробітних і незайнятих громадян, які шу­кають роботу; організація системи надання допомоги з безробіт­тя; здійснення як грошових, так і негрошових форм підтримки безробітних і членів сімей, котрі перебувають на їх утриманні.