11. Соціально-психологічні методи управління трудовим потенціалом

Ми перелічили три основні методи системи управління трудовим потенціалом. Однак на підприємствах і фірмах використовується ще й метод соціально-психологічний. Так називають метод управління, базований на соціальній і психологічній мотивації діяльності індивідів і колективів. Соціальна мотивація спирається на різноманітні соціальні інтереси: професійні, освітні, національні, моральні, сімейні тощо. Психологічна мотивація передбачає цілеспрямований вплив на розум, почуття, психіку людини (колективу) завдяки вихованню, переконуванню, навіюванню (повчанню), наслідуванню (впливу особистим прикладом), спонуканню, залученню, примушуванню. Це дуже делікатні засоби впливу на людей, тож користуватися ними слід обережно, професійно. В управлінні трудовими ресурсами соціально-психологічні методи використовуються, наприклад, у доборі кадрів до різних управлінських структур, для мотивації праці, заохочення безробітних до зміни професій, посадового статусу, перенавчання, участі у громадських роботах тощо. Соціально-психологічні методи здебільшого використовуються у поєднанні з економічними.

11. Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства

Стр-ра системи УТП є взаємопов”язаним і відносно самостійними підсистемами, поєднаними однією головною метою, яка має забезпечити процес перетворення ресурсів праці в робочу силу та забезпечити ефективне її використання.

сист.УТП є єдністю 2 підсистем: керівної та керованої.Керівна підс.(суб”єкт управління) – людина чи група людей,які здійснюють управлінський вплив на керовану підс. (об”єкт упр-ня) спеціалізованими технічними засобами. Керована підс. – це єдність соціального (людини) і технічного елементів процесу виробництва, зв”язок між керівними та керованими ситемами здійснюється за допомогою інформації.сУТП є важливою складовою загальної системи державного управління країною. Структура керованої підс. Складається із таких елементів:

Ел-т управління формуванням і розвитком труд.потенціалу має такі завдання :

1. 1) управління процесом відтворення населення (регулювання демографічних процесів; піклування про здоров”я людини; поліпшення умов життя жінки та дититни; поліпшення екологічної ситуації);

2. 2) управління процесами підготовки та розвитку робочої сили (поліпшення загальноосвітньої підготовки; широкомасштабна проф.орієнтація; первинна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів)

3. 3) управління відтворенням робочої сили (розвиток соц.інфраструктури; управління ціною робочої сили з метою її порівняння з відтворювальними витратами; поліпшення якості і доцільності використання робочого часу);

Ел-туправління розміщ.прод.сил – завдання:поліпшення територіальної організації народного господарства; спрямування розміщ.прод.сил на зменшення диспропорцій у ресурсах праці.

Ел-т упр-ня використання ресурсів праці – завдання:

1) управління технічним прогресом (впровадження новітніх технологій; впровадження перспективного високопродуктивного устаткування; підвищення рівнів комп”ютерізації, автоматизації, механізації та енергоозброєності праці; різке скорочення важкої,шкідливої та ручної прці);

2) управління продуктивністю (планування продуктивності і співвідношення темпів приросту продуктивності та темпів приросту зар.плати; організація праці і вир-а, поліпшення нормування праці; управління розвитком персоналу)

Ел-т уп-ня ринком праці – завдання:

1) Управління зайнятістю населення(посилення ролі ланок держ.служби зайнятості; підвищення впливу на розподіл і перерозподіл робочої сили; міграційна політика; підвищення рівня активності та мобільності робочої сили; широкомасштабне втілення єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН) та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) у центрах зайнятості).

2) Управ-я активною політикою на ринку праці (додаткові ефективні робочі місця; первинна проф.підготовка, препідготовка і підвищення кваліфікації незайнятого населення; сприяння відкриттю своєї справи та самозайнятості населення; організація і розвиток державнихт складних громадських робіт)

3) упр-ня внутрішньофірмовим ринком праці (внутрішньофірмова диспропорція кадрів; планування персоналу; план-ня, набір,відбір персоналу; оцінка та кадровий резерв персоналу).