- •6.Основні напрями державної демографічної політики України до 2015 року
- •7.Соціально-економічна сутність міграції населення її фактори та функції
- •8.Характеристика видів міграції за ознакою тривалості
- •9.Механічний рух населення та його показники
- •10.Маятникова міграція її позитивні і негативні наслідки
- •Трудова міграція її позитивні і негативні наслідки
- •Соціально-психологічні методи управління трудовим потенціалом
- •Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •Адміністративно-організаційні методи управління трудовим потенціалом суспільства
- •Співвідношення категорій "якість робочої сили" і "конкурентоспроможність робочої сили"
- •Функції та мета системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •17. Активна і пасивна політика держави в галузі управління трудовим потенціалом.
- •18.Актуальні проблеми управління трудовим потенціалом в контексті міжнародного досвіду.
- •19.Бідність її вимірювання та напрями подолання в Україні
- •20.Визначення ефективності інвестицій в людський капітал
- •Вимоги до якості трудового потенціалу в ринкових умовах
- •22 Вплив глобалізації на трудовий потенціал суспільства
- •23 Гендерна нерівність в Україні та шляхи її подолання
- •24 Державне регулювання доходів населення, його основні методи
- •25 Економічна та соціальна ефективність використання трудового потенціалу
- •26. Економічні методи управління трудовим потенціалом суспільства
- •27. Заходи активної і пасивної політики держави в управлінні трудовим потенціалом.
- •28. Зовнішня трудова міграція та проблеми українських мігрантів
- •29. Інформаційне і науково-методичне забезпечення системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •30. Класифікація населення за методикою моп і за традиційною методикою.
- •31. Конкурентоспроможність робочої сили та фактори, що її визначають
- •32. Концепція людського розвитку, її відмінність від концепції людського капіталу
- •33. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •34. Мета і завдання системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •35. Методи державного регулювання доходів та їх характеристика
- •36. Методи регулювання економічної активності населення
- •37. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу
- •38. Міжнародна методика розрахунку індексу людського розвитку
- •39. Моделі(схеми) мотивації економічної активності працездатного населення потенціалу
- •40. Мотивація економічної активності зайнятих в Україні
- •Напрями вдосконалення соціальної політики в Україні
- •Напрями діяльності моп як координатора міжнародного співробітництва
- •Об’єкти економічної активності працездатного(зайнятого і безробітного) населення
- •Організаційні аспекти профорієнтаційної роботи в країнах з розвинутою ринковою економікою
- •Характеристика трудового потенціалу за його основними компонентами на рівнях: особистісному, підприємства, суспільства
- •45. Характеристика трудового потенціалу за його основними компонентами на рівнях: особистісному, підприємства, суспільства
- •46.Характеристика факторів, які впливають на стан трудового потенціалу суспільства
- •47.Організаційні підходи щодо використання трудового потенціалу підприємства
- •48.Організація перепідготовки трудового потенціалу
- •49.Організація підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів
- •50.Організація суспільної праці та її структурні елементи
- •52.Деформації в управлінні суспільною організацією праці в Україні
- •53.Освітньо-кваліфікаційні рівні професійної підготовки кадрів в Україні
- •54.Основні види та структура сукупних доходів населення
- •55.Основні компоненти трудового потенціалу на особистісному рівні.
- •56.Основні положення концепції людського розвитку
- •57.Основні функції Міністерства соціальної політики України в забезпеченні управління трудовим потенціалом
- •58. Особливості японської системи підготовки трудового потенціалу.
- •59. Оцінка ефективності використання трудового потенціалу підприємства
- •60.Підсистеми і елементи системи управління трудовим потенціалом.
- •61. Показники економічної ефективності використання трудового потенціалу суспільства.
- •63. Показники соціальної ефективності використання трудового потенціалу.
- •64. Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.
- •66.Природний рух населення та його показники.
- •67.Проблеми ефективного використання трудового потенціалу в Україні.
- •68.Проблеми мотивації економічної активності населення України
- •69.Прогнозування професійно-кваліфікаційного попиту на робочу силу
- •70. Професійна орієнтація населення: поняття, структура та функції.
- •71.Резерви та чинники підвищення ефективності використання трудового потенціалу на суспільному рівні
- •72.Ринкові вимоги до якості трудового потенціалу
- •74.Рівень життя: показники і фактори, що його визначають
- •75.Роль об'єднань роботодавців у формуванні та використанні трудового потенціалу суспільства.
- •76.Роль профспілок у формуванні та використанні трудового потенціалу суспільства
- •77. Система професійного навчання і державного регулювання нею в країнах єс
- •78.Система управління трудовим потенціалом суспільства та її структура
- •79.Складові компоненти трудового потенціалу на особистісному рівні
- •80.Соціальний захист працездатного населення та його складові
- •86.Суть концепції людського розвитку та її відмінність від теорії людського капіталу
- •88.Трудовий потенціал підприємства його види та компоненти
- •89.Трудовий потенціал підприємства: його структура, характерні риси та ознаки
- •90.Умови і чинники підвищення ефективності використання трудового потенціалу суспільства
- •91.Фактори впливу на стан трудового потенціалу суспільства
- •92.Фактори мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •94.Форми сусупільної праці та необхідність її організації
- •93.Форми соціального захисту найманих працівників
- •95.Характеристика витрат, що пов'язані з одержанням освіти
- •96.Характеристика компонентів трудового потенціалу на особистісному рівні
- •97.Характеристика освітньо-кваліфікаційних рівнів професійної підготовки кадрів в Україні
- •98.Характеристика системи професійного навчання і державного регулювання нею в країнах єс
- •99.Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України
98.Характеристика системи професійного навчання і державного регулювання нею в країнах єс
Протягом останніх 15—20 років професійна освіта і професійна підготовка стали одним із найшвидше розвинутих секторів економіки західних країн. Динамічний процес суспільного розвитку тісно пов’язаний із швидкими змінами кількісних параметрів національних систем освіти, зокрема, масовим поширенням обов’язкової середньої, а також вищої освіти , виникненням нових концептуальних підходів до організації, змісту та методів навчання, концептуальних розробок безперервної освіти. Однією з головних цілей безперервної освіти є розширення та диверсифікація освітніх послуг, які доповнюють базову чи вищу освіту. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про пряму залежність темпів удосконалення та розвитку виробництва, його конкурентоспроможність на світовому ринку від рівня професійної підготовки кадрів. З метою координації професійного навчання, виконання соціальних програм створено Європейський центр розвитку виробничого навчання в Берліні. Це орган обліку інформації про результати досліджень у галузі безперервної професійної освіти, яким керує рада, що складається з представників Комісії ЄС, урядів і громадських організацій. У кожній країні ЄС склалася своя система професійного навчання та її державного регулювання. У Данії функціонують паритетні комітети безперервної професійної підготовки, у Німеччині — Федеральні і земельні комітети та Федеральний інститут безперервного навчання. У Нідерландах державні та регіональні органи профосвіти спільно розробляють навчальні програми і контролюють виконання контрактів про навчання, які укладають працівники з дирекціями підприємств. У Бельгії управління діяльністю центрів професійної підготовки здійснює Національна служба зайнятості.
У всіх європейських країнах у професійній підготовці кадрів беруть участь коледжі та вищі навчальні заклади, налагоджуються контакти між професійно-технічними школами і підприємствами. Безперервна підготовка робітничих кадрів у країнах ЄС здійснюється з відривом та без відриву від виробництва. Навчання без відриву від виробництва включає практичну підготовку на підприємстві і теоретичний курс у професійно-технічній школі чи спеціалізованому центрі. Цій системі навчання віддається перевага в Німеччині та Данії. Навчання з відривом від виробництва здійснюється у середніх професійно-технічних навчальних закладах і центрах підготовки кадрів. Ця система навчання має перевагу у Франції та Італії. У Великобританії, Нідерландах підготовка робітничих кадрів здійснюється як без відриву, так і з відривом від виробництва. Для Великобританії є характерною розвинена система учнівства. Навчання молоді здійснюється у відповідності до державної програми «Професійна підготовка молоді», розрахованої на випускників середньої школи у віці 16—17 років. Метою програми є поглиблена підготовка молоді. Термін навчання від одного до двох років. Випускники атестуються за чотирма показниками: відповідність вимогам вузької спеціалізації та кваліфікаційним вимогам професії, вміння застосовувати знання в нових умовах, ділові якості.
