60.Підсистеми і елементи системи управління трудовим потенціалом.

Структура системи управління трудовим потенціалом є взаємопов’язаними і відносно самостійними підсистемами, поєднаними однією головною метою, яка має забезпечити процес перетворення ресурсів праці в робочу силу та забезпечити ефективне її використання. Як вважає К. Х. Абдурахманов, процес має пройти ряд стадій. На першій стадії ресурси праці існують у вигляді потенційної робочої сили (певної кількості здатних до роботи працівників, які мають необхідну для роботи сукупність фізичних і духовних здібностей), котра перебуває поза трудовим процесом, тобто за межами предметів і засобів виробництва ці ресурси не проявляються. На другій стадії ресурси праці розподіляються по робочих місцях. Починається витрата фізичних та розумових здібностей, і трудовий потенціал стає робочою силою. На третій стадії робоча сила, витрачаючись у часі і реалізуючись у трудовому процесі, утворює споживні вартості. З часу припинення трудової діяльності робоча сила знову стає ресурсами праці. Трудовий потенціал — це конкретні працівники, ступінь можливого використання яких у виробництві відомий.

Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства, як йшлося вище, складається з двох підсистем — керівної та керованої. Кожна з них, у свою чергу, складається з елементів або складових підсистеми. Кожен елемент виконує конкретні, притаманні лише йому функції, які спрямовані на розвиток кожного з них, а за кінцеву мету мають підвищення ефективності використання трудового потенціалу країни.

Елемент управління формуванням і розвитком трудового потенціалу має такі завдання:

Управління процесом відтворення населення:

1.регулювання демографічних процесів;2.піклування про здоров’я людини;

3.поліпшення умов життя жінки та дитини;4.поліпшення екологічної ситуації.

Управління процесами підготовки та розвитку робочої сили:

1.поліпшення загальноосвітньої підготовки;2.широкомасштабна професійна орієнтація;3.первинна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів.

Управління відтворенням робочої сили:

1.розвиток соціальної інфраструктури;2.управління ціною робочої сили з метою її порівняння з (поставити над) відтворювальними витратами; 3.поліпшення якості й доцільності використання робочого часу.

Елемент управління розміщенням продуктивних сил має такі завдання:

1.поліпшення територіальної організації народного господарства; 2.спрямування розміщення продуктивних сил на зменшення територіальних диспропорцій у ресурсах праці.

Елемент управління використанням ресурсів праці має такі завдання:

Управління технічним прогресом:

1.впровадження новітніх технологій;2.впровадження перспективного високопродуктивного устаткування; 3.підвищення рівнів комп’ютеризації, автоматизації, механізації та енергоозброєності праці; 4.різке скорочення важкої, шкідливої та ручної праці.

Управління продуктивністю:

1.планування продуктивності і співвідношення темпів приросту продуктивності та темпів приросту заробітної плати; 2.організація праці і виробництва, поліпшення нормування праці; 3.управління розвитком персоналу.

Елемент управління ринком праці має такі завдання:

Управління зайнятістю населення: 1.посилення ролі ланок державної служби зайнятості; 2.підвищення впливу на розподіл та перерозподіл робочої сили; 3.міграційна політика; 4. підвищення рівня активності та мобільності робочої сили; 5.широкомасштабне втілення єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН) та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) у центрах зайнятості.

Управління активною політикою на ринку праці:

1.додаткові ефективні робочі місця; 2.первинна професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації незайнятого населення; 3.сприяння відкриттю своєї справи та самозайнятості населення; 4.організація і розвиток державних складних (з використанням висококваліфікованої праці) громадських робіт.

Управління внутрішньофірмовим ринком праці:

1.внутрішньофірмова диспропорція кадрів; 2.планування персоналу; 3.планування, набір, відбір персоналу; 4.розвиток персоналу; 5.оцінка та кадровий резерв персоналу.

Під впливом науково-технічного прогресу й соціального розвитку суспільства усі системи повинні постійно розвиватися та вдосконалюватися. Раціональність системи управління так само трудовим потенціалом залежить від того, наскільки ефективно функціонуватиме кожна підсистема і наскільки інтегрована в межах єдиного цілого робота кожної підсистеми. Сучасний рівень вимог у сфері управління трудовим потенціалом у цілому і в окремих її підсистемах вимагає вдосконалення інформації на всіх рівнях управління. Для реалізації цієї системи управління є різноманітні методи, основні з яких є економічними, правовими та адміністративно-організаційними.