38. Міжнародна методика розрахунку індексу людського розвитку
ІЛР –інтегральний узагальнений показник, що відображає можливості людини у певній країні світу. Його було розроблено в 1990 році і з тих пір він використовується ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу. Методика розрахунку ІЛР використовує середнє арифметичне таких 3 показників соц. політики країни: 1)довголіття: очікувана тривалість життя при народженні; 2)освіченість: грамотність і писемність дорослого населення та валове охоплення всіма видами навчання; 3)матер. рівеня життя: величина реального ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності. Ці компоненти за спец. формулою зводяться в один заг. індекс. Теоретично він може мати макс. значення =1, а мін. =0. Індекс призначений стати показником того, як країни використовують свої матер. блага на користь нас-ня, тобто на соціальний розвиток країни. ІЛР викор-ся для оцінки теперішньго стану сусп-ва та подальшого простеження тенденцій розвитку, вирівнення диспропорцій шляхом прямого та непр. держ впливу.
В загальному вигляді індекс людського розвитку розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення ІЛР(HDI) = Ilife+Ieduc+Iinc / 3( три)
39. Моделі(схеми) мотивації економічної активності працездатного населення потенціалу
Мотивація економічної активності населення — це процес свідомого вибору певної лінії поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та активності безробітного у сфері пошуку роботи та підвищення конкурентоспроможності.
процес мотивації економічної активності безробітного населення:
*На першій стадії (виникнення потреби) цього процесу особа усвідомлює наявність потреби. Так, у безробітного основною потребою є працевлаштування чи започаткування власної справи. Задоволення цієї потреби дасть йому можливість задовольнити потреби в матеріальній винагороді, мати соціальний статус, місце та роль у суспільстві, реалізувати свої здібності тощо. *На другій стадії пошук засобів задоволення потреби може бути здійснено у три способи: самостійний пошук, усвідомлення потреби, реєстрація в місцевих органах центрів зайнятості (ЦЗ). * На третій стадії безробітний визначається, що потрібно зробити, щоб отримати бажану роботу. * На четвертій стадії безробітний має отримати винагороду за дії. * На п’ятій стадії людина досягає певної мети і задовольняє свою потребу. Кінцевою метою безробітного є отримання роботи чи започаткування власної справи. Можуть бути й проміжні цілі, такі як отримання нової спеціальності, підвищення кваліфікації тощо. Тому, якщо не було досягнуто кінцевої мети, процес мотивації повторюється, починаючи з третьої стадії.Аналогічно триває і процес мотивації економічної активності зайнятого населення
