25 Економічна та соціальна ефективність використання трудового потенціалу

Визначення ефективності зводиться, з однієї сторони, до вимірювання отриманого ефекту, з другой – до встановлення обсягу використаних і спожитих русерсів і витрат. Суть проблеми підвищення ефективності господарювання в тому, щоб на кожну одиницю витрат - трудових, матеріальних, фінансових – досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва чи доходу. Отже, єдиним критерієм ефективності господарювання можна вважати зростання ПП. Економічний результат (ефект) – це співвідношення між між результатами та витратами. Економічний ефект відображає результати господарювання на макро та мікро рівні. До його показників належать приріст НД, продуктивності суспільної праці, економія чисельності працівників, для підприємства - приріст продукції, величина прибутку, економія тих чи інших ресурсів або загальна економія за рахунок зниження собівартості продукції. Соціальний ефект зводиться до законодавчого скорочення робочого тижня, підвищення з/п, збільшення кі-ті робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки господарювання мають особливість – не всі вони піддаютьсь кількісному вимірюванню. Характеризуючи принципові підходи до оцінки соціальної ефективності, потрібно враховувати низку методичних особливостей. Дуже важливим є визначення абсолютних масштабів і відносного рівня задоволення різноманітних соціальних потреб працівників того чи іншого підприємства за рахунок його власних ресурсів чи населення регіону/держави, таких як: збільшення розміру оплати праці понад установлений державою мінімальний рівень з/п; законодавче підвищення розмірів допомоги з безробіття і інших соц.. виплат; оплати частини вартості чи надання безоплатних путівок; навчання і підготовка кадрів за рахунок підприємства; забезпечення належних умов праці.

26. Економічні методи управління трудовим потенціалом суспільства

Методи управління- це способи впливу суб’єкту управління на колективи та окремих працівників для досягнення певних цілей. Розрізняють економічні, організаційні та соціально-психологічні методи. Адміністративні методи- це методи прямого рішення , яке має обов’язкову силу виконання. Економічними називають методи управління, що ґрунтуються на врахуванні особистих і колективних економічних інтересів і відповідальності. Такі методи часто називають економічно-заохочувальними. Вони мають за мету економічне зацікавлення окремих суб’єктів у розвитку різноманітних напрямків формування та використання ресурсів праці. Ці методи базуються на дії економічних законів, передусім закону попиту і пропозиції і можуть мати прямі або непрямі форми впливу. До прямих форм належать безповоротне фінансування різновидів економічної діяльності. До непрямих форм належать важел кредитно-грошової, амортизаційної, валютної, зовнішньоекономічної політики. Задіюючи за їх допомогою економічні інтереси та стимули, держава впливає на поведінку суб’єктів соціально-трудових відносин, змінюючи в потрібному напрямі попит і пропозицію робочої сили.