
- •6.Основні напрями державної демографічної політики України до 2015 року
- •7.Соціально-економічна сутність міграції населення її фактори та функції
- •8.Характеристика видів міграції за ознакою тривалості
- •9.Механічний рух населення та його показники
- •10.Маятникова міграція її позитивні і негативні наслідки
- •Трудова міграція її позитивні і негативні наслідки
- •Соціально-психологічні методи управління трудовим потенціалом
- •Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •Адміністративно-організаційні методи управління трудовим потенціалом суспільства
- •Співвідношення категорій "якість робочої сили" і "конкурентоспроможність робочої сили"
- •Функції та мета системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •17. Активна і пасивна політика держави в галузі управління трудовим потенціалом.
- •18.Актуальні проблеми управління трудовим потенціалом в контексті міжнародного досвіду.
- •19.Бідність її вимірювання та напрями подолання в Україні
- •20.Визначення ефективності інвестицій в людський капітал
- •Вимоги до якості трудового потенціалу в ринкових умовах
- •22 Вплив глобалізації на трудовий потенціал суспільства
- •23 Гендерна нерівність в Україні та шляхи її подолання
- •24 Державне регулювання доходів населення, його основні методи
- •25 Економічна та соціальна ефективність використання трудового потенціалу
- •26. Економічні методи управління трудовим потенціалом суспільства
- •27. Заходи активної і пасивної політики держави в управлінні трудовим потенціалом.
- •28. Зовнішня трудова міграція та проблеми українських мігрантів
- •29. Інформаційне і науково-методичне забезпечення системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •30. Класифікація населення за методикою моп і за традиційною методикою.
- •31. Конкурентоспроможність робочої сили та фактори, що її визначають
- •32. Концепція людського розвитку, її відмінність від концепції людського капіталу
- •33. Людський капітал як соціально-економічна категорія
- •34. Мета і завдання системи управління трудовим потенціалом суспільства
- •35. Методи державного регулювання доходів та їх характеристика
- •36. Методи регулювання економічної активності населення
- •37. Методичні основи класифікації резервів ефективності використання трудового потенціалу
- •38. Міжнародна методика розрахунку індексу людського розвитку
- •39. Моделі(схеми) мотивації економічної активності працездатного населення потенціалу
- •40. Мотивація економічної активності зайнятих в Україні
- •Напрями вдосконалення соціальної політики в Україні
- •Напрями діяльності моп як координатора міжнародного співробітництва
- •Об’єкти економічної активності працездатного(зайнятого і безробітного) населення
- •Організаційні аспекти профорієнтаційної роботи в країнах з розвинутою ринковою економікою
- •Характеристика трудового потенціалу за його основними компонентами на рівнях: особистісному, підприємства, суспільства
- •45. Характеристика трудового потенціалу за його основними компонентами на рівнях: особистісному, підприємства, суспільства
- •46.Характеристика факторів, які впливають на стан трудового потенціалу суспільства
- •47.Організаційні підходи щодо використання трудового потенціалу підприємства
- •48.Організація перепідготовки трудового потенціалу
- •49.Організація підготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів
- •50.Організація суспільної праці та її структурні елементи
- •52.Деформації в управлінні суспільною організацією праці в Україні
- •53.Освітньо-кваліфікаційні рівні професійної підготовки кадрів в Україні
- •54.Основні види та структура сукупних доходів населення
- •55.Основні компоненти трудового потенціалу на особистісному рівні.
- •56.Основні положення концепції людського розвитку
- •57.Основні функції Міністерства соціальної політики України в забезпеченні управління трудовим потенціалом
- •58. Особливості японської системи підготовки трудового потенціалу.
- •59. Оцінка ефективності використання трудового потенціалу підприємства
- •60.Підсистеми і елементи системи управління трудовим потенціалом.
- •61. Показники економічної ефективності використання трудового потенціалу суспільства.
- •63. Показники соціальної ефективності використання трудового потенціалу.
- •64. Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.
- •66.Природний рух населення та його показники.
- •67.Проблеми ефективного використання трудового потенціалу в Україні.
- •68.Проблеми мотивації економічної активності населення України
- •69.Прогнозування професійно-кваліфікаційного попиту на робочу силу
- •70. Професійна орієнтація населення: поняття, структура та функції.
- •71.Резерви та чинники підвищення ефективності використання трудового потенціалу на суспільному рівні
- •72.Ринкові вимоги до якості трудового потенціалу
- •74.Рівень життя: показники і фактори, що його визначають
- •75.Роль об'єднань роботодавців у формуванні та використанні трудового потенціалу суспільства.
- •76.Роль профспілок у формуванні та використанні трудового потенціалу суспільства
- •77. Система професійного навчання і державного регулювання нею в країнах єс
- •78.Система управління трудовим потенціалом суспільства та її структура
- •79.Складові компоненти трудового потенціалу на особистісному рівні
- •80.Соціальний захист працездатного населення та його складові
- •86.Суть концепції людського розвитку та її відмінність від теорії людського капіталу
- •88.Трудовий потенціал підприємства його види та компоненти
- •89.Трудовий потенціал підприємства: його структура, характерні риси та ознаки
- •90.Умови і чинники підвищення ефективності використання трудового потенціалу суспільства
- •91.Фактори впливу на стан трудового потенціалу суспільства
- •92.Фактори мотивації економічної активності трудового потенціалу
- •94.Форми сусупільної праці та необхідність її організації
- •93.Форми соціального захисту найманих працівників
- •95.Характеристика витрат, що пов'язані з одержанням освіти
- •96.Характеристика компонентів трудового потенціалу на особистісному рівні
- •97.Характеристика освітньо-кваліфікаційних рівнів професійної підготовки кадрів в Україні
- •98.Характеристика системи професійного навчання і державного регулювання нею в країнах єс
- •99.Шляхи підвищення ефективності використання трудового потенціалу України
6.Основні напрями державної демографічної політики України до 2015 року
В останні роки прийнято низку державних документів, орієнтованих на поліпшення демографічної ситуації в Україні, зміцнення сімейно-шлюбних стосунків, формування усвідомленого батьківства. Це передусім національна програма «Планування сім’ї» (1994 р.), програма «Українська родина» (2001 р.), національна програма України «Репродуктивне здоров’я 2001—2005» (2001 р.), Концепція державної сімейної політики (2000 р.), Концепція демографічного розвитку України на 2005—2015 рр. (проект 2004 р.) тощо.
Поліпшення демографічної ситуації можна очікувати лише за умови поліпшення економічної ситуації в Україні, центральну роль у цьому мають відіграти:
*подолання бідності, запобігання розвитку хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;
*глибоке реформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;
*забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманця.
*У сучасній демографічній політиці України пріоритетними мають стати зниження надмірної смертності населення, поліпшення його здоров’я, зниження дитячої смертності, підтримка життєдіяльності дітей і дорослих, збільшення тривалості життя.У сфері охорони здоров’я і зниження смертності населення основними напрямками державної демографічної політики мають бути:
-підвищення якості життя;
-удосконалення системи охорони здоров’я;
-підвищення якості медичного обслуговування;
-посилення контролю за якістю продовольчих товарів;
-створення безпечних умов праці;
-профілактика та зниження професійної захворюваності;
-охорона й збереження здоров’я дітей;
-максимальна нейтралізація факторів, що зумовлюють підвищення смертності;
-створення альтернативної страхової медицини;
-просвітницька та освітня діяльність, спрямовані на профілактику захворювань і піклування про здоров’я.
У сфері сімейної політики та народжуваності основними напрямами державної демографічної політики мають бути:
-створення сприятливих умов для економічної самостійності і зростання добробуту сімей;
-удосконалення системи соціального обслуговування сімей;
-пріоритетність охорони материнства і дитинства у реалі- зації програм розвитку охорони здоров’я та інших соціальних програм;
-підвищення якості, розширення форм і видів медичного обслуговування жінок репродуктивного віку;
-створення реальних умов для гармонійного поєднання жінками материнства та професійної діяльності. Необхідно, зокрема, обмежити застосування жіночої праці у нічних змінах, звільнити жінок від тяжкої ручної праці, розширити практику застосування гнучкого робочого дня;
-підвищення престижу сім’ї.