10.3.Інстинкти, навичка, інтелектуальна поведінка?

Інстинкти — не що інше, як сукупність послідовних різноманітних безумовних рефлексів. Інстинкти складають основу поведінки тварин. У вищих тварин інстинкти піддаються модифікації під впливом індивідуального досвіду.

Навички - це дії, сформовані шляхом повторення, освоєння, що характеризуються високою мірою, і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Якщо під дією розуміти частину діяльності, поставлену свідому мету, що має чітко, то навичкою також можна назвати автоматизований компонент дії.

Розумова поведінка (інтелектуальна) полягає у здатності тварини відображати більш складні зв'язки і відношення між окремими предметами або їхніми властивостями. Інтелектуальна поведінка

характеризується тим, що тварина може «винаходити» нові способи розв'язання завдань, що виникають перед нею, використовуючи при цьому зовнішні предмети як знаряддя (мавпа використовує палицю, щоб дістати їжу, яка знаходиться за кліткою і до якої вона не може дотягнутися).

Білет №11.

11.1)Етапи розвитку психіки.

Розрізняють такі основні стадії розвитку психіки тварин: • елементарна сенсорна психіка; • перцептивна психіка; • інтелект.Стадія елементарної сенсорної психіки. Характерна особливість цієї стадії розвитку психіки полягає в тому, що поведінка тварин зумовлюється дією на організм окремих властивостей предметів, в оточенні яких живуть тварини, — хімічних, світлових, температурних тощо.Ця стадія властива переважно безхребетним і тим хребетним, що живуть у воді, земноводним і плазунам, у яких немає предметного сприймання. На цій стадії відбувається диференціація чутливості до світла, дотику, запахів, рухова чутливість, у результаті чого виникають і розвиваються аналізатори — дотиковий, зоровий, нюховий і слуховий. Рівень розвитку аналізаторів і рецепторної їх частини залежить від особливостей умов життя живих істот. Так, у павуків, комах добре розвинена дотикова чутливість (на щупальцях, лапках, крильцях). Хімічна чутливість розвинена у павуків та інших безхребетних. Вона диференціюється у них на нюхову та смакову чутливість. Стадія перцептивної психіки властива ссавцям. Вона зумовлюється істотними анатомо-фізіологічними змінами в організмі: розвитком великих півкуль головного мозку, і особливо їх кори та дистантних аналізаторів (зорового, слухового), посиленням інтеграційної діяльності кори.

Умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль на рівні перцептивної психічної діяльності є підгрунтям для утворення уявлень.На стадії перцептивної психіки відбуваються складні зміни у процесах розрізнення та узагальнення уявлень. Виникають диференціація та узагальнення образів предметів. Стадія інтелекту. Психіка більшості ссавців залишається на стадії перцептивної. Але у антропоїдів — людиноподібних мавп — відображувальна діяльність піднімається ще на один щабель свого розвитку.Цей вищий щабель називають стадією інтелекту, або “ручного мислення” (О. Леонтьєв). Як показали дослідження, мавпам, особливо шимпанзе, властива елементарна розумова діяльність, зачатки наочно-дійового мислення. Мавпи швидше, ніж інші тварини, навчаються та перенавчаються, виявляють більшу рухливість процесів збудження та гальмування.

11.2)Пам*ять.Процеси пам*яті.

Пам’ять – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування індивідом свого досвіду. Це характеристика пізнавальної функції психіки, складова пізнавальної діяльності індивіда. До процесів пам’яті відносять запам’ятовування, збереження, відтворення і забування.

Запам’ятовування – це процес пам’яті, в результаті якого відбувається закріплення нового матеріалу шляхом пов”язування його з раніше набутим. Воно є закономірним продуктом діяльності суб”єкта з об”єктом і має вибірковий характер. Характеристики запам’ятовування матеріалу визначаються мотивами, цілями і способами діяльності особистості.

Залежно від того ставиться перед людиною мнемічна задача чи ні запам’ятовування поділяють на мимовільне і довільне. При мимовільному запам’ятовуванні людина не ставить собі за мету щось запам’ятати і не використовує для цього ніяких засобів, тобто мимовільне запам’ятовування не є спеціально цілеспрямованою дією. Воно є побічним результатом діяльності, яка спрямована на виконання інших завдань. Однією з основних умов продуктивності довільного запам’ятовування є чітка постановка мети, завдання запам’ятати. Велику роль у довільному запам’ятовуванні відіграють мотиви, що спонукають запам’ятати, зокрема, інтереси учня, почуття відповідальності, почуття обов’язку тощо. Необхідною умовою осмисленого запам’ятання є розуміння тексту. Зрозуміле запам’ятовується швидше, бо легше поєднується із засвоєним раніше. Незрозумілий матеріал не викликає інтересу, а значить і необхідної активності в учня. Міцне запам’ятання знань неможливе без повторення , яке необхідне для закріплення матеріалу, бо тільки невеликий за обсягом матеріал запам’ятовується зразу, а також для тривалого збереження матеріалу в пам’яті. Повторення буває продуктивним лише тоді, коли воно усвідомлене, активне і урізноманітнене за своїми формами. Отже, на мимовільне запам’ятання треба орієнтуватися при подачі нового матеріалу, де важливим є пізнавальне завдання Довільне запам’ятовування використовують там, де у виконанні спеціального пізнавального завдання уже немає потреби.

11.3)Спрямованість.Мотив.Інтерес.

Мотиви - це пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Вони відрізняються одне від одного видом потреби, яка в них виявляється, формами, котрих вони набувають, широтою чи вузькістю, конкретним змістом діяльності, в якій реалізуються. Мотиви тісно пов'язані з потребами і навпаки. Їх зв'язок виявляється в тому, що потреби реалізуються в поведінці і діяльності. Мотивами можуть виступати і потреби, і інтереси, і прагнення, і бажання, і почуття, і думки. Сукупність мотивів поведінки і діяльності розглядається як мотиваційна сфера особистості. Інтерес - це спрямованість особистості на певний предмет, явище. В інтересах більш за все виражається пізнавальна потреба людини. Наявність інтересів виступає сприятливою передумовою діяльності, навчання. Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах. Виділяють три основні ВИДИ спрямованості особистості: особиста, колективістичних і ділова. Особиста спрямованість - створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Ділова спрямованість - відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання. Люди з діловою спрямованістю: - Допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки - Підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети - Легко і доступно викладають свої думки та міркування - Беруть у свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання - Не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми

А колективістична спрямованість формується лише в колективі. Тому досвід колективних взаємостосунків і колективної діяльності формують не просто наполегливість, а наполегливість колективіста, не просто сміливість, а сміливість колективіста і т.д. Колектив впливає на своїх членів, вимагає від них певної поведінки. Схвалення або засудження колективу, правильна критика, ділові

і серйозні вимоги колективу до своїх членів – важливий формуючий, контролюючий і корегуючий особистість чинник. В класному колективі школяр пристосовується до суспільної культури, у нього формується соціалістична направленість, розвивається творча індивідуальність, відбувається накопичення соціально – морального досвіду та придбання досвіду колективної діяльності.

Білет№12.