18.3.Закомірності відчуттів?

До закономірностей відчуттів належать:

• пороги відчуттів;

• адаптація;

• сенсибілізація;

• взаємодія відчуттів: компенсація; синестезія.

Відчуття́ — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Відчуття - це сенсорний процес та його результат (сенсорний образ) психічного відображення суб'єкта окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії фізичних та хімічних подразників на периферію аналізаторів (якою є органи чуття та рецептори).

Білет 19

19.1 Конфлікт у міжособистісних стосунках.

Міжособистісний конфлікт — окремий випадок взаємодії людей у процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Найбільш очевидні вияви міжособистісних конфліктів — через взаємні звинувачення, суперечки, нападки та захист. У кожному міжособистісному конфлікті є два або кілька учасників і певна ситуація їхньої взаємодії. Існують три способи зняття агресії — пасивний, активний і логічний.Пасивний спосіб полягає в тому, щоб "поплакатися". Активний спосіб — це спосіб, який проявляється у дії. Логічний спосіб полягає в тому, щоб працею думки вгамувати емоції. У психологічній, конфліктологічній, науковій літературі вирізняють такі причини: • інформаційні (неточні факти, чутки, запізніла інформація тощо); • фактори поведінки (прагнення до зверхності, прояв агресивності, егоїзму); • фактори відносин (незадоволення взаємодією сторін); • ціннісні фактори (принципи, що проголошуються чи заперечуються, яких ми потребуємо або уникаємо); • структурні фактори (влада, політичні партії і течії, релігія, право тощо). Однак у реальному житті, як правило, "чисті" конфлікти, тобто зумовлені тільки однією групою причин, трапляються досить рідко. Типи конфліктогенів міжособистісного характеру різні. Міжособистісні конфлікти можна класифікувати: • за сферами існування; • за ефектом і функціональними наслідками; • за критерієм реальності або правдивості тощо. Більшість конфліктогенів можна зарахувати до одного з трьох запропонованих типів: • прагнення до зверхності; • прояв агресивності; • прояв егоїзму.

19.2.Почуття та емоції. Характеристика

Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція — інтенсивна, то тоді виступає порушення інтелектуальних функцій, ступінь роздвоєння особистості, і тенденція щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру.

Почуття – вищий рівень розвитку емоцій, специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.

У залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів: моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому; інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання; естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності; практичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.

Емоційні процеси – специфічна форма психічного відображення суб’єктивного ставлення людини до предметів або явищ у формі безпосереднього переживання приємного або неприємного. Емоційні процеси роблять світ психічних явищ більш насиченим, більш різноманітним і більш своєрідним.

19.3.Способи привертання уваги.

Білет №20.