21. Лімфоцити

Лімфоцити утворюються в ембріональному періоді з лімфоїдного паростка в кістковому мозку. За походженням та імунними функціями лімфоцити поділяються на два основних різновиди — Т- і В- лімфоцити: 1) T-лімфоцити (тимус-залежні) утворюються в тимусі і 2) B-лімфоцити утворюються поза тимусом. B-лімфоцити розвиваються у птахів в сумці Фабриціуса (лат. bursa — сумка, звідси термін «B-клітини»); функціональний еквівалент у людини — ембріональна печінка або кістковий мозок.

Неактивні малі лімфоцити — клітини діа­мет­ром приблизно 8-10 мкм, з малим об'ємом цитоплазми і сферичним ядром, яке займає майже всю клітину. Ядро містить конденсований хроматин, який виглядає досить базофільним при звичайному забарвленні препаратів. Всі неактивні популяції лімфоцитів подібні одні до одних морфологічно і їх можна диференціювати тільки імунологічними та імуноморфологічними засобами (табл. 10.1).

T-лімфоцити (T-клітини)

А. Розподіл T-клітин в організмі: T-лімфоцити утворюються в ембріональному тимусі. В постембріональному періоді після дозрівання T-лімфоцити розселяються в T-зонах периферійної лімфоїдної тканини. До цих зон відносяться:

— паракортикальна зона лімфатичних вузлів і простір між лімфоїдними фолікулами (70% лімфоцитів в лімфатичних вузлах — T-лімфоцити);

— периартеріальні зони лімфоїдних фолікулів в білій пульпі селезінки (40% селезінкових лімфоцитів — T-клітини). T-лімфоцити безупинно і активно циркулюють між периферичною кров'ю і периферичною лімфоїдною тканиною. Від 80 до 90 відсотків периферичних лімфоцитів крові — T-клітини.

Б. Трансформація T-клітин: Після стимуляції (активації) певним антигеном T-лім­фо­цити перетворюються у великі, які активно діляться, і називаються трансформованими T-лімфоцитами, або T-імунобластами, з яких після цього виникає виконавча ланка T-клітин. T-імунобласти діаметром 15-20 мкм, з великим об'ємом цитоплазми і неправильним ядром зі світлим хроматином та ядерцем; ядро розташовується у центрі клітини. T-імунобласти можна відрізнити від B-імунобластів тільки за допомогою імуноморфологічних методів. Ефекторні T-лімфоцити морфологічно подібні до неактивних малих лімфоцитів і часто називаються сенсибілізованими, цитотоксичними клітинами або T-кілерами (рис. 10 і таблиця 2).

Цей процес перетворення Т-клітин складає стадію розвитку (підсилення) імунної відповіді (рис. 10.1), протягом якої декілька T-клітин, які несуть рецептори, розпізнають даний специфічний антиген, формують численний клон T-клітин виконавчої ланки, активних проти того ж самого антигену, тому що вони мають відповідний рецептор. Повний процес активації Т-клітини починається тоді, коли макрофаги перехоплюють антиген і з допомогою певного механізму, який ще не достатньо вивчений, «обробляють» антиген і повторно виводять його на поверхню клітини в сполученні з MHC-молекулами перед взаємодією з T-клітиною. Розпізнавання відбувається тільки тоді, коли T-клітина несе специфічний рецептор, здатний розпізнавати комплекс «антиген — МНС-молекула».

В. Функції ефекторних T-клітин: ефекторні Т-клітини відіграють важливу роль у трьох функціях імунної системи:

— клітинному імунітеті;

— регулюванні активності В-клітин;

— гіперчутливості вповільненого (IV) типу.