17. Апорії Зенона

Найбільш відомі чотири апорії (грец. ароrіа - безвихідь, не­прохідність), у яких заперечується рух (апорія - відсутність виходу, тупик, нездоланність, трудність): «Дихотомія (розподіл надвоє)», «Ахілл і чере­паха», «Стріла» і «Тіло, що рухається».

Суть апорії «Дихотомія». Говорить про те, що якщо ми вийдемо з пункту А і схочемо за певний проміжок часу прийти до пункту В, то не зможемо цього зробити. Дійсно, спочатку нам необхідно буде пройти половину цього шляху, потім – половину цієї половини і так далі до нескінченності. Кожен раз ми будемо все ближче, але ніколи не досягнемо мети. В апоріях Зенон розглядає простір як суму кінцевих відрізків і протиставляє йому безмежну безперервність часу.

В апорії «Ахілл і черепаха» Зенон стверджує, що якщо Ахіллес (це герой поеми Гомера) схоче коли-небудь наздогнати черепаху, то зробити цього він не зможе. Припустимо, що Ахіллес, який знаходиться в пункті А, вирішив наздогнати черепаху, яка знаходиться в даний момент в пункті В. Коли він досягне пункту В, черепаха встигне відповзти до пункту С, а коли він прибіжить туди, вона вже буде в пункті D, і так далі до нескінченності – Ахіллес ніколи не наздожене черепаху.

В апорії «Стріла» доводиться, що рух неможливий, якщо допустити перервність простору. Стріла, що летить, покоїться, тому що предмет, який рухається, завжди займає рівне собі місце, тобто перебуває у спокої в кожний момент, а тому він взагалі нерухомий.

Необхідно пам’ятати, що, навіть проголошуючи звичайні слова, філософ завжди вкладає в них інший, більш глибокий сенс. Він розмірковує не про видиме, а про сутність світу, про його приховану істину. Можливо, що слова “перейти з пункту А в пункт В” для Зенона означали – перейти від одного сущого до іншого, але це неможливо – адже суще завжди одне.

18. Натурфілософія Анаксагора.

Анаксагор назвав сонце “глибою, вогняною наскрізь” – за це висловлювання афіняни привели його до суду за богохульство. Про цей суд до нас дійшло декілька версій.За однією, Анаксагора засудили до штрафу та вигнання. За другою, Анаксагор вже знаходився за межами міста і страчені були його сини. За третьою версією Анаксагора врятував від страти лише захист великого полководця Перікла.Основу філософських поглядів Анаксагора склало його вчення про Розум (нус) як принцип влаштування Всесвіту. Цей Розум, “чистий, незмішаний”, виділяє у всіх решти предметів однорідні частки – насіння речей (гомеомерії). Анаксагор першим ввів поняття єдиного активного первоначала, котре рухає світ, керує процесами, що в ньому відбуваються. Будучи нематеріальною субстанцією, Розум, тим не менше, керує матеріальними речами, спонукає їх взаємодіяти один з одним.Анаксагор ввів свій принцип пізнання – неподібного неподібним. Лише так, вважав він, ми можемо розрізнити речі, бо подібне зливається з подібним. “Ми розпізнаємо гарячим – холодне, солоним – прісне, кислим – солодке”. Але Анаксагор занадто довіряв чуттєвому пізнанню – кінцевою інстанцією пізнання є людський розум, котрий, за Анаксагором, споріднений з космічним Розумом. Наприклад, Анаксагор не визнавав того факту, що сніг білий, тому що “сніг – це осіла вода, вода чорна, і сніг тоді також чорний”.Анаксагор намагався дати визначення людини, як “найбільш розумної з усіх тварин, тому що у неї є руки”. Арістотель з цього приводу зазначив, що “логічніше було б сказати, що людині дістались руки, тому що вона – найрозумніша з усіх тварин”.