3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії

Життя людини – це складний процес свідомого, цілеспрямованого, перетворювального впливу на навколишній світ і на саму себе для забезпечення свого існування, функціонування, розвитку.

З появою людини виникає цілісний, воістину людський світ. Різні сторони цього світу відображаються у різних формах суспільної свідомості. Кожна з них є не лише відображенням певної сторони навколишньої дійсності, а виступає також як фактор, який забезпечує орієнтацію людини, обумовлює направленість її діяльності у певній сфері життя. Наприклад, наука як одна з форм суспільної свідомості озброює людину знанням властивостей, зв´язків, законів об´єктивної дійсності. Мораль виступає як усвідомлення людьми залежності їх життєдіяльності від характеру взаємних відносин в усіх сферах життя. Це усвідомлення відображається в правилах, нормах, принципах, які визначають характер поведінки людей, їх вчинки тощо. Подібне стосується й інших форм суспільної свідомості. Але перед людиною виникає потреба усвідомити не лише ставлення до різних сторін світу, а насамперед і до світу як певної цілісності та до самої себе. Таке усвідомлення знаходить своє відображення саме в філософії.

Термін "філософія" (гр. "філео" – любов і "софія" – мудрість) – буквально тлумачиться як любов до мудрості. Але цей буквальний переклад далеко не вичерпує зміст філософії. Тут йде мова про здатність людини осягнути сутність світобудови, осягнути власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя. Усвідомлення сутності світу і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя в єдності і є розумінням мудрості.

З ускладненням взаємозв´язків людини з умовами свого буття, а також відносин між самими людьми, виникла потреба у специфічному способі бачення, розуміння, аналізу, оцінки явищ, що визначає характер ставлення до них, характер вчинків та дій. Іншими словами, виникає потреба у світогляді, формування якого зумовило потребу в узагальненому погляді на світ і саму людину.

Отже, предметом філософії є відношення "людина – світ".

Філософія є теоретичною формою ставлення людини до світу. Її особливість, порівняно з наукою в тому, що вона дозволяє об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ, як світ людини, розглянути місце і положення людини в ньому, її смисложиттєві проблеми. Філософський світогляд дозволяє виробити таке бачення світу, яке є одночасно і суб’єктивним і теоретичним і таким чином досягнути людині гармонії з собою, своїм баченням світу і самим світом.

4. Основні функції філософії.

1. Наукова, і в ширшому розумінні, пізнавальна. , філософія – це узагальнене знання про світ у цілому, основні сфери його буття (про природу, суспільство, свідомість), а також закономірності функціонування й розвитку цих сфер.Філософія, за допомогою власних методів та категорій, досліджує природну, соціальну і духовну дійсність. Вона також має великі можливості теоретичного прогнозування та моделювання явищ та процесів, що часто є недоступним для багатьох наукових дисциплін.

2. Методологічна. У філософії досліджується пізнавальна діяльність людини в усіх її аспектах, розробляється методологія наукового пізнання, визначаються та обґрунтовуються категорії істинності та хибності знання.

3. Світоглядна. Це одна із головних функцій. І в цьому плані філософія багато в чому збігається із світоглядом і називається системно-раціоналізованим світоглядом. Світоглядна функція філософії полягає не лише в тому, що у філософських вченнях пропонуються відповіді на питання про сенс життя людини, цілі та цінності її буття. Вона полягає також в тому, що філософія не обмежується в пізнанні світу створенням його точної копії, а осмислює дійсність та буття людини через цінності (політичні, моральні, естетичні і т. д.).