5. Спеціалізація магазинів, її сутність та значення. Типи магазинів та їх об'єднань.

Магазин – торгівельний об’єкт в роздрібній торгівлі, в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг, займає окрему капітальну споруду або розміщується спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди, має торговельну площу і комплекс приміщень для здійснення торгівельно-технологічних операцій.

Тип магазину – це сукупність характеристик, що визначають його основні відмінності:

 асортиментний профіль магазину;

 розмір торгівельної площі;

 метод продажу товарів;

 ціновий рівень.

Усі магазини за асортиментом товарів поділяють на три групи:

1) продовольчі: частка продовольчих товарів у товарообороті магазину складає 70-100%.

2) непродовольчі: частка непродовольчих товарів у товарообороті магазину складає 70-100%.

3) змішані: 50-50% (сільські магазини).

Продовольчі та непродовольчі магазини залежать від широти і глибини асортименту за формою товарної спеціалізації поділяються на 5 груп:

-вузькоспеціалізовані – реалізація товарів однієї або декількох підгруп глибокої асортиментної диференціації (дитячі магазини).

-спеціалізовані - різновид магазину, у якому здійснюється торгівля широким асортиментом товарів однієї або декількох (не більше чотирьох) товарних груп. Можуть продаватись товари інших товарних груп, але кожна з них не повинна перевищувати 5% обсягу роздрібного товарообороту магазину (магазин взуття).

-комбіновані - мають в асортименті товари декількох товарних груп, об'єднаних комплексністю попиту (галантереї-парфумерія, м'ясо-риба, овочі-фрукти);

-універсальні – реалізують майже усі групи продовольчих та непродовольчих товарів (будинок торгівлі, універмаг);

-неспеціалізовані -реалізують різні групи продовольчих і непродовольчих товарів, також не утворюють спеціалізованих секцій.

На рівень спеціалізації впливає низка факторів:

1. характер купівельного попиту (твердо сформований або імпульсивний попит);

2. ступінь складності асортименту (чим складніше асортимент, тим більш вузька спеціалізація можлива і доцільна);

3. розміри торгових підприємств (менші розміри вимагають більш вузької спеціалізації);

4. місцеві умови розвитку товарообігу;

5. розміри приміщень магазину;

6. чисельність населення міст.

6. Умови і порядок створення роздрібного торговельного підприємства. Визначення економічних меж і обсягів діяльності роздрібного торговця.

Комерційна стратегія –послідовність дій спрямована на забезпечення подальшого розвитку підприємства , досягнення максимального прибутку і узгодження з наявними у суб’єкта матеріальні, фінансові та трудові ресурси.

Структурні елементи комерційної стратегії:

-Вибір сегменту ринка;

-Вибір торг. об’єкта та його спеціалізації;

-Розрахунок потреби у стартовому капіталі;

-Розробка асортиментного переліку;

-Визначення постачальників і підписання з ними договорів постачання;

-Розробка цінової політики;

-Вибір форм матеріального стимулювання персоналу;

-Розрахунок можливих форм доходу;

-Розрахунок суми витрат;

-Прогноз можливої суми прибутку;

-Визначення напрямів розподілу прибутку.

Реєстрація роздрібного торг. об’єкта являє собою процедуру внесення до єдиного держ. реєстру підприємств і організацій України (ЕДРПОУ).

Уповноважений реєстраційний орган протягом 3 днів від дня подання заяви, повинен здійснити внесення новоствореного торговця до державного реєстру і надати свідоцтво про держ. реєстрацію у протилежному випадку обґрунтувати свою відмову.

Для визначення меж діяльності торг. підприємства використовують точку беззбитковості і точку мінімальної рентабельності.

Точка беззбитковості –це такий обсяг товарообороту за якого сума доходу від реалізації дорівнює сумі поточних витрат.

Т_без –вимір в грошових одиницях

В_п –постійні витрати обігу

Р_вд –рівень волового доходу (%)

Р_в.зм –рівень змінних витрат обігу

Точка мінімальної рентабельності –це такий обсяг товарообороту за якого сума валового доходів не тільки покриває поточні витрати наведеної діяльності, а ц дозволяє отримати приуток.

П_мін –сума мінімального прибутку.

Від’ємна різниця між фактичним роздрібним товарооборотом і розрахованою ТМР є підставою для перегляду стратегії. Для уникнення банкрутства або пошуку інших напрямів вкладення капіталу.