21. Сутність та класифікація ринків. Організація продажу товарів на оптовому продовольчому ринку.

Ринок – це торговельний об’єкт, створений суб’єктом господарювання на вiдведенiй за рішенням місцевого органу державної влади земельнiй дiлянцi та зареєстрований в установленому порядку, де здійснюється купівля – продаж товарiв та надаються послуги покупцям за цiнами, що встановлюються залежно від попиту та пропозицiї.

За товарною спеціалізацією ринки поділяють на: 1) унiверсальнi продовольчi; 2)неспецiалiзованi продовольчi; 3) неспецiалiзованi непродовольчi; 4)спецiалiзованi; 5) змiшаний. За розміром торговельної площi та кiлькiстю торговельних місць поділяють на: 1) малий -600 м²; 2) середнiй - від 201 до 400 мiсць, від 601 – 1000м²; 3) великi -401 – 600 мiсць, до 1500м²; 4) найбiльшi – більше 600 мiсць, більше 1500м². За конструкцiйними особливостями: 1) критi; 2)вiдкритi; 3)комбiнованi. За періодом функціонування: 1) цілорічно; 2) сезонно. За режимом роботи: 1) звичайний; 2)продовжений; 3)скорочений; 4)без вихідного; 5) з вихiдним. За мiсцезнаходженням: 1) міський; 2) сільський. За місцем розташування на території населеного пункту: 1) ринок загальномiського значення; 2) ринок місцевого значення.

Основною вимогою до продажу товарiв на оптовому продовольчому ринку є належна державна реєстрація як суб’єкта підприємницької дiяльностi. Після реєстрації здійснюється погодження з державною санiтарно – епідеміологічною службою питань, що стосуються типу та розмiру ринку, технічного оснащення, видiлення функціональних зон, розташування торгових місць та приміщень. При цьому ринки повиннi вписуватися в мiстобудiвнi та архітектурно – планувальнi параметри проекту, мати зручне сполучення пасажирського транспорту, мати безпечнi для руху пiшоходiв пiдземнi та надземнi переходи, водопостачання та каналізацію. Торгiвлю на ринках можуть здiйснювати громадяни, громадяни – пiдприємцi, сiльсько – господарськi та iншi підприємства, незалежно від форм власностi та форм господарювання. Ринковi торговцi не зобов`язанi надавати працівникам ринку документи, що підтверджують належність завезеними ними продукції, крім овочiв та фруктiв імпортного походження. Юридичнi особи та пiдприємцi, що спецiалiзуються на стацiонарнiй торгiвлi в межах ринку повиннi мати необхiднi свідоцтва та сертифікати на товари.

22. Сутність товаропостачання, фактори, які впливають на його ефективність, та основні вимоги до організації.

Товаропостачання роздрібної торговельної мережі (ТРТМ) – це комплекс комерційних і технологічних заходів з боку промислових торгівельних і транспортних підприємств, які спрямовані на доведення товарів від виробника до споживача у кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Завдання раціональної системи товаропостачання:

• забезпечення повноти асортименту оптимального рівня та структури товарних запасів;

• прискорення оборотності товарів та скорочення ланковості товароруху;

• забезпечення чіткого взаємозв’язку технологічних процесів у оптовій і роздрібній торгівлі;

• підвищення ефективності вивчення попиту;

• застосування логістичного підходу та ефективних систем управління потоками товарів.

Застосування логістичного підходу базується на 7 правилах:

1. у товарі повинна існувати потреба;

2. товари повинні задовольняти вимоги конкретного споживача;

3. товари повинні бути належної якості;

4. товари повинні поставлятися вчасно;

5. товари повинні поставлятися у визначеному місці;

6. товари повинні поставлятися із оптимальними витратами.

Товаропостачання містить такі етапи:

1. дослідження пропозицій від потенційних постачальників;

2. вибір постачальників, які пропонують найбільш вигідні умови співпраці;

3. укладення договорів на поставку товарів;

4. складання і подання замовлень на поточне завезення товарів;

5. організація поставки, а саме:

-забезпечення належного приймання товарів за якістю і кількістю;

-створення необхідних умов для зберігання товарних запасів;

-підготовка товарів до продажу.

При організації товаропостачання підприємств роздрібної торгівлі потрібно дотримуватись таких основних вимог:

-забезпечення своєчасного безперервного постачання роздрібної торговельної мережі товарами в обсязі та асортиментів, що задовольняє потреби споживачів;

-завезення товарів повинно здійснюватися відповідно до встановленого для магазину асортиментного переліку;

-величину одноразової партії поставки необхідно визначити враховуючи наявні товарні запаси, обсяг середньоденної організації та встановлену періодичне завезення;

-чітко розроблена система товаропостачання повинна забезпечувати мінімальні витрати, щодо завезення та зберігання товарів;

-раціональне використання транспортних засобів (для оптових);

-забезпечення достатньо високого рівня рентабельності.

Раціональна організація товаропостачальників повинна бути побудована на принцип:

• планомірність;

• ритмічність;

• оперативність;

• централізація;

• технологічність;

• економічність.

На процеси товаропостачання впливають такі фактори:

-виробничі (обсяг, розміщення, спеціалізація);

-транспортні (стан доріг, наявність транспортних засобів, їх технічний стан);

-торгівельні (спеціалізація, їх розміщення, розмір загальної і торгівельної площі);

-соціальні (соціальний склад населення, рівень доходів покупців, щільність розміщення);

-кваліфікація працівників, які визначають потребу у товарах, обсяг і частоту поставки.

23. Товарорух – це фізичне переміщення товарів від місця виробництва до місця продажу кінцевим споживачам, яке пов’язане з передачею права власності на товари і містить такої операції:

- транспортування

- зберігання

- комплектування партій

- підготовку до продажу

Основні принципи товароруху

1. Вибір найкоротших шляхів руху потоків товарів

2. Вибір найбільш оптимальних форм і ланковості товароруху

3. Вибір найбільш економічних видів транспорту

На організацію процесу товароруху впливають такі фактори:

1. Специфіка товару, його фізико-хімічні властивості

2. Частота попиту на товари

3. Ступінь складності асортименту

4. Розміщення виробниців і споживачів

Найбільш економічний вид транспорту визначається найменшою сукупною вартістю перевезення товарів і виконуваних навантажувально-розвантажувальних робіт при транспортуванні.

Форми товароруху:

1. Складська – при якій переміщення товарів переривається у зв’язку з завезенням їх на проміжний склад

2. Транзитна – постачання товарів у РТМ безпосередньо з виробничих підприємств

При виборі форми товароруху, аналізують два показники: швидкість доставки і витрати обігу

Ланковість товароруху – це кількість торговельно-посередницьких ланок через які товар проходить на шляху від виробника до споживача.