14

Доцент Чередниченко г.А.

Тема 5. Аналіз поведінки споживача.

1. Рівновага споживача з кардиналістської позиції.

2. Криві байдужості споживача. Зона субституції.

3. Бюджетна лінія споживача та стан рівноваги споживача з позиції ординалістської теорії.

4. Зміна доходу споживача і цін благ.

Формування ринкового попиту відбувається на основі рішень споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації загальної корисності. Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача. Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення своїх потреб.

Теорія споживацької поведінки базується на теорії граничної корисності. Розглядаючи проблему раціонального споживацького вибору, необхідно прийняти до уваги такі обставини:

1. гранична корисність даного товару є величина, що залежить не тільки від його кількості, але і від кількості інших товарів, які має споживач ( гранична корисність хлібу залежить від кількості картоплі, ковбаси, рису, що є у споживача);

2. протягом останніх десятиріч спостерігається тенденція до відмови від використання в економічному аналізі понять “корисність” і “гранична корисність” та заміні їх поняттям “криві байдужості споживача”. Це повязано з тим, що хоча Джевонс і теоретики австрійської школи виходили з можливості виміру корисності товарів по якійсь абсолютній шкалі, але ні їм, нікому іншому не вдалось довести це і виміряти в обєктивних одиницях субєктивні оцінки корисності споживачем (їм доводилось використовувати умовні одиниці). Використання кривих байдужості споживача дозволяє запобігти цих труднощів, вже не потрібно кількісно вимірювати корисність. Достатньо зясувати, якій з комбінацій двох товарів або двох наборів товарів надає перевагу споживач чи йому байдуже, який з цих наборів він отримає, бо вважає їх однаково корисними (не треба зясовувати, наскільки більше чи менше удоволення він отримає при різних варіантах). Здійснюється порядкове вимірювання у вигляді градації (ранжирування) корисності, що відбиває шкалу переваг споживача.

В залежності від підходу до вимірювання корисності товару розрізнюють кардинальну (абсолютну, кількісну) корисність і ординальну (відносну, порядкову) корисність і, відповідно, кардиналістську і ординалістську концепції корисності та раціональної поведінки споживача. Ординалістську теорію розробляли такі економісти: Слуцький (укр.), Еджуорт, Хікс (англ.).

В цій темі, на базі обох концепцій, ми зясуємо за яких обставин споживач опиниться в положенні рівноваги.

Розглянемо кардиналістську версію рівноваги споживача.

Споживач має у своєму розпорядженні якусь кількість грошей. У межах цієї суми він бажає купити різні блага у таких асортименті і кількості, щоб отримати максимальне удоволення своїх потреб, тобто максимум загальної корисності. Таке оптимальне положення називається положенням рівноваги споживача – воно означає, що при даному рівні доходу споживача і цін він придбав найкращий набір благ, який максимально задовольняє його потреби, має для нього максимальну загальну корисність. Доки не зміняться доход споживача або ціни товарів, споживачу нема сенсу змінювати свою поведінку.

Для пояснення положення рівноваги споживача на основі кардиналістської теорії використовується поняття “зважена гранична корисність”.

Зважена гранична корисність – це гранична корисність блага, що поділена на його ціну.

Формула, що відображає положення рівноваги споживача, згідно кардиналістській теорії:

MU1 = MU2 = ….. = MUn

P1 P2 Pn

Споживач досягне положення рівноваги, коли зважені граничні корисності всіх товарів, що він купляє, будуть рівними – це закон рівних зважених граничних корисностей.

Кожний товар користується підвищеним попитом з боку конкретного споживача до тієї пори, доки його зважена гранична корисність вища, ніж у інших товарів. Коли даного товару стає все більше, то потреба в ньому поступово насичується і зменшується його зважена гранична корисність. А інших товарів він купляє все менше, тому зростає гострота потреби в них і їхня зважена гранична корисність. Тому споживачеві буде доцільно більше доходу витрачати на інші товари. Так він перерозподіляє свій дохід між різними товарами, доки зважені граничні корисності всіх товарів, що він купляє, зрівняються.

2-й закон Госсена. Для отримання максимуму корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу треба кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність всіх спожитих благ буде дорівнювати одній і тієї ж величині. Якщо ж такої рівності нема, то шляхом перерозподілу часу, виділеного на споживання окремих благ, можна збільшити загальну корисність.

У формулі, що відображає положення рівноваги споживача, згідно кардиналістській теорії, ми у якості обмеження використали не обмежений період часу на споживання, а дохід споживача і ціни товарів.

У реальній дійсності важко уявити, що споживач здатний кількісно оцінити різницю в корисності благ, визначити, наприклад, на скільки ютилів буханець хліба корисніший за пакет молока. Споживач здатний визначити, на скільки один споживчий набір привабливіший для нього за інший. Саме такий підхід до аналізу поведінки споживача був застосований в ординалістській моделі.

2 питання. Розглянемо проблему рівноваги споживача на базі ординалістської концепції. Для цього потрібно ввести поняття “крива байдужості споживача” і “бюджетна лінія споживача”.

Припустимо, що споживач має певний грошовий дохід, який цілком витрачає на споживання, купляючи товари Х і У по певним ринковим цінам. Споживач може нам сказати, якій з двох комбінацій цих товарів він надає перевагу або вважає їх однаково хорошими, з рівною загальною корисністю, і йому байдуже, яку з них вибрати.

Наведемо у таблиці декілька комбінацій товарів, до яких наш споживач байдужий бо відмова від певної кількості одного з товарів (печиво) компенсується додатковою кількістю іншого товару (цукерки) і зберігається постійна загальна корисність, що отримає споживач.

Комбінації	Товар Х (штуки)	Товар У (штуки)
А	1	6
В	2	3
С	3	2
Д	5	1

Крива, що проведена через крапки, які відбивають різні комбінації двох товарів, але мають однакову загальну корисність для споживача, називається кривою байдужості споживача ( англ. “Indifference curve”).