17. Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.

Марксистська теорія розглядає ринок праці як ринок особливого товару “робоча сила”. Тільки робоча сила в процесі виробництва створює нову вартість, тоді як інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. Це кардинально відрізняє робочу силу від всіх інших ресурсів, забезпечує її ключове значення в суспільному виробництві. У зв’язку з цим ринок праці, підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має суттєві особливості, тому що сама робоча сила як суб’єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може в той же час активно впливати на співвідношення попиту і пропозиції та на свою ринкову ціну. Тобто основним регулятором ринку праці виступає сама робоча сила.

18. Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.

Сьогодні головним фактором на ринку праці виступає реальна заробітна плата. Але канони “класичного” ринку праці виявляються явно порушеними.

Так, різке скорочення реальних доходів в умовах інфляції не зменшує, а збільшує пропозицію праці. В пошуках додаткових заробітків на ринок праці виходять бажаючі працювати за сумісництвом, працездатні пенсіонери, студенти, домогосподарки, школярі.

В той же час певна частка населення реагує на динаміку заробітної плати саме “класичним” способом. Нееквівалентність обміну “трудова послуга – заробітна плата” штовхає до пересувань у комерційний сектор економіки. Багато спеціалістів і кваліфікованих робітників виходять на міжнародний ринок в пошуках високооплачуваної роботи за кордоном.

“Класичної” поведінки слід очікувати й від тих працівників, послуги яких в умовах ринкової економіки, навпаки, користуються підвищеним попитом і відповідно оплачуються.

Однак умов для “класичного” ринку праці дуже мало. Підсилюється приховане безробіття. Практично не діє механізм банкрутства підприємств. Заблокованими виявилися й спроби стимулювати галузеву і регіональну мобільність ринку праці, масове вивільнення надлишкової робочої сили із відповідною професійною переорієнтацією та інші заходи, передбачені Законом України “Про зайнятість населення”. Нерозвинутий ринок житла, зростання цін на пов’язані з переїздом до нового місця проживання послуги значно обмежують трудову рухомість населення. Зберігається фіксованість заробітної плати в державному секторі економіки. Зміцнення позицій окремих профспілок, з одного боку, і об’єднань підприємств, з іншого, підсилюють монополістичні тенденції в купівлі-продажу послуг праці в Україні.

Частково можлива адаптація кейнсіанської моделі зайнятості до економіки України. Але в чистому вигляді модель працювати не зможе. Процеси, що відбуваються на українському ринку праці, а саме вивільнення певної частини населення, лише на перший погляд можна пов’язати із спадом національного виробництва, а сучасне безробіття визнати циклічним кейнсіанським безробіттям. Справа в тому, що кризові явища в нашій економіці не відповідають визначенню економічного циклу. Вони є передусім результатом розриву господарських зв’язків, збільшення цін на сировину і енергоносії, непродуманої конверсії, непередбаченості політики уряду та іншого.

Свої причини є й у відсутності ефективного платоспроможного попиту населення України. Це не прагнення до кейнсіанського збереження, а штучне і тривале обмеження фонду споживання, що призвело до обвального падіння життєвого рівня населення.

В Україні не працює й основна “монетариська” категорія – природний рівень безробіття. Якщо структурні зміни в економіці призводять до масових переміщень працівників і, стимулюючи фрикційне безробіття, завищують його природний рівень, то зменшення реальних доходів активізує населення до пошуку основної і додаткової роботи і, навпаки, знижує природну норму безробіття.

Найбільш реальною для України, очевидно, буде власна нерівноважна модель ринку праці, яка допускає можливість відхилення фактичної заробітної плати від рівноважної в умовах регулювання попиту і пропозиції праці при активній участі державних органів.