49. Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.

Історія свідчить, що в усіх країнах на певному етапі суспільного розвитку виникають професійні об’єднання трудящих. Профспілки – масове самокероване суспільне об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей, професійної групи для захисту і представництва своїх соціальних інтересів.

Виникнення профспілок викликане ростом чисельності осіб найманої праці., концентрацією найманих працівників на великих підприємствах під знаком необхідності їх об’єднання для захисту своїх інтересів. Усвідомивши таку необхідність, працівники роблять спроби об’єднатися. Простою, найбільш доступною формою об’єднання є профспілка. Стан профспілчанського руху слугує показником розвитку трудящих держави і мірою їх організованості.

Серед чисельних організацій створених трудящими, профспілки мають певні особливості:

1. Це найбільш масове об’єднання, без попередніх умов для вступу в нього.

2. Це організація, яка за своїми інтересами найближче стоїть до економіки та виробництва (де і реалізуються корінні інтереси трудящих).

3. Профспілки створювалися у відповідь на загострення соціально-економічного стану трудящих.

У профспілковому русі України сьогодні вимальовуються наступні явища:

- Є традиційні (офіційні) профспілки, до структури яких входять біля 40 галузевих профспілок . Вони найбільш масові. Створювались масово в 30-ті роки, як підспір’я радянському адміністративному режиму.

- Є альтернативні профспілки демократичної орієнтації, що виникли на хвилі масових страйків в на початку 90-х років. В загальній масі можуть з часом стати рівноцінними за чисельністю з традиційними.

- Є місцеві профспілки, що не ввійшли в жодне з об’єднань. Не чисельні, відособлені, як правило в межах одного міста, регіону.

- Профспілки працівників недержавного сектору економіки. Це швидше профспілки підприємців, що не так захищають інтереси найманих працівників, скільки інтереси підприємництва.

Не дивлячись на відсутність єдності в профспілковому русі, їх роль в суспільному розвитку повинна зростати. Ріст безробіття, інфляція та майнова диференціація викличуть зацікавленість широких мас трудівників України в збереженні та укріпленні профспілок . Профспілки єдина доступна організація, що займається повсякденними проблемами трудящих.

50. Держава в системі соціального партнерства .

Третьою стороною в системі партнерських відносин є держава . Вона здатна відігравати різні ролі в соціальному партнерстві: гаранта, вмовлювача, контролера, арбітра і т.д. При цьому участь держави в соціальному партнерстві проходить на державному або галузевому рівнях. Розглянемо найбільш типові функції держави в соціальному партнерстві.

Держава виступає як гарант основних громадянських прав , які важливі для вільного здійснення прав працівників, профспілкових прав, прав підприємців і ефективного функціонування любої системи соціально-трудових відносин. Тут держава виступає як організатор і координатор соціально-трудових відносин. При цьому однією з найважливіших функцій держави є розробка правових засад і організаційних форм соціального партнерства, правил і механізмів взаємодії сторін, встановлення обґрунтованих розмірів і порядку визначення мінімальних соціально-трудових стандартів (мінімальної зарплати, соціальних пільг і гарантій та ін.).

Державу можна розглядати як незалежного регулятора системи соціально-трудових відносин , так як вона здатна встановлювати юридичні рамки, що захищають права профспілок і трудящих і які закладають організаційні і процедурні основи колективних переговорів і владнання трудових конфліктів.

Держава може бути і стороною на переговорах чи в консультаціях в межах трьохсторонніх соціально-трудових відносин з метою напрацювання чи втілення в життя соціальної, економічної і промислової політики в державі. Держава іноді робить спроби впливати на результати двосторонніх переговорів між працедавцями та профспілками.

Щоб досягнути своєї мети, держава може застосовувати або переконання, або контроль, наприклад примусово продовжити термін дії укладених угод між працедавцями та профспілками, встановити прийнятні орієнтири надбавок до ЗП .

Держава також є потужним працедавцем, і її політика в соціально-трудових відносинах в державному секторі економіки має суттєвий вплив на трудові відносини загалом.

В багатьох країнах вирішення колективних конфліктів здійснюють засобами примирювальних і арбітражних процедур, під егідою третьої сторони – держави, оскільки адміністративні процедури для сторін значно дешевші ніж судова тяжба.

Роль держави в соціальному партнерстві як організатора полягає в тому, що вона повинна взяти на себе функції законодавчого закріплення того, що було предметом домовленостей сторін, встановити умови для напрацювання таких домовленостей, забезпечити контроль за їх неодмінним виконанням.

Держава в соц. партнерстві відіграє кілька важливих ролей: власника, роботодавця, законодавця, арбітра (посередника), координатора. Ін. осн. ф-ції держави в сис-мі соц. партнерства такі: законодавча, право- і нормотворча, прогностична, організаторська, контрольна й арбітражна.

Заради створення і розвитку в нашій країні ефективної сис-ми соц. партнерства держава має взяти на себе й ефективно виконувати такі функції: 1) узгодження між партнерами на національному рівні основних напрямів соціально-економічної політики в цілому; 2) формування й удосконалення механізмів і інститутів, що сприяють узгодженню інтересів соціальних партнерів на всіх рівнях; 3) розвиток і стимулювання переговорного характеру процесу врегулювання конфліктів і протиріч, що виникають між сторонами; 4) форм-ня реальних відносин соц. партнерства на державних підприємствах; 5) заохочення роботодавців і працівників до розвитку відносин соціального партнерства; 6) сприяння поширенню ідеології і культури соц. парт­нерства.

Держава має бути ініціатором роз-ку сис-ми соц. партнерства, а отже, сприяти укріпленню позицій представницьких органів як роботодавців, так і найманих працівників.