91.Поняття організації праці, її напрямки .

Під організацією праці на підприємствах і в організаціях розуміють конкретні форми і методи поєднання людей та техніки в процесі трудової діяльності.

Мета організації праці полягає в забезпеченні підвищення продуктивності праці та ефективного використання трудових ресурсів.

Основні завдання організації праці:

-поліпшення умов та полегшення праці;

-систематичне підвищення культурно – технічного рівня працівників;

-раціоналізація методів і прийомів організації праці з метою скорочення витрат на виробництві;

-підвищення трудової дисципліни;

-забезпечення зацікавленості працівників у підвищенні продуктивності.

Основні напрямки (або елементи) організації праці:

1.Поділ і кооперування праці, які передбачають науково – обґрунтований розподіл працівників за трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також групування працівників у відповідні виробничі колективи.

2.Нормування праці, яке полягає у розрахунку норм витрат праці на виробництво продукції й надання послуг.

3.Організація й обслуговування робочих місць, які охоплюють їх раціональне просторове планування й оснащення, що відповідають антропометричним і фізіологічним даним людини та її естетичному сприйняттю; ефективну систему обслуговування робочих місць, яка дозволяє ліквідувати втрати робочого часу та краще використати устаткування; атестацію і раціоналізацію робочих місць.

4.Організація підбору персоналу та його розвиток, які включають в себе: планування персоналу, профорієнтацію та профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції його розвитку та її реалізацію (кваліфікаційне зростання, планування кар’єри).

5.Поліпшення умов праці, яке передбачає ліквідацію шкідливості виробництва, тяжких фізичних, психологічних та емоційних навантажень, впровадження естетики у виробниче середовище, формування системи охорони і безпеки праці.

6.Ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку.

7.Раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці, які включають в себе вивчення трудових процесів із використанням різних засобів і методів праці, їх удосконалення і впровадження шляхом організації виробничого інструктажу, навчання; розширення й оновлення науково – технічної інформації.

8.Зміцнення дисципліни праці, яке передбачає комплекс заходів з підсилення виробничої і трудової дисципліни, формування почуття відповідальності, розвиток творчої ініціативи та ін.

Особливу роль в організації праці відіграє винагорода за працю – її оплата. Заробітна плата (трудовий дохід) є водночас ланцюгом, що з’єднує людину і засоби виробництва, і фактором (елементом) ефективної організації праці.

92. Поділ і кооперування праці на підприємстві .

Функціональний поділ праці – це поділ трудового процесу на сукупності виробничих операцій відповідно до їх призначення. Поділ праці – це розмежування діяльності працівників. Технологічний поділ праці – це поділ трудового процесу на технологічно однорідні види робіт. В межах технологічного поділу розрізняють поопераційний (наприклад, обточування деталей) і предметний (наприклад, обробка блоку двигуна) поділи праці. Професійний поділ – це виділення окремих видів робіт усередині функціональних груп і закріплення їх за одними й тими робітниками. Він обумовлює поділ персоналу підприємства на окремі групи за професіями (спеціальностями).Кваліфікаційний поділ – це поділ праці в залежності від складності робіт, що виконуються. Обов’язкові вимоги до поділу праці:

1. Поділ праці не повинен призводити до зниження ефективності використання робочого часу та устаткування.

2. Він не повинен супроводжуватися безликістю і безвідповідальністю в організації виробництва.

3. Поділ праці не повинен бути надмірно дрібним, щоб не ускладнювати проектування та організацію виробничих процесів і нормування праці, а також не знижати кваліфікацію робітників, не позбавляти працю змістовності, не робити її монотонною та утомливою.

Основні правила поділу праці:

1. Закріплення за кожним робітником робочого місця, за стан якого він повністю відповідає.

2. Точна регламентація кола функцій і обов’язків кожного робітника.

3. Уособлений облік робіт, які виконуються кожним робітником і тих матеріальних витрат, які мають місце при цьому.

Сутність кооперування праці полягає в об’єднанні різних видів робіт і трудових процесів, що забезпечує планомірну спільну працю багатьох виробництв.

Види кооперування на підприємстві обумовлені різними видами поділу праці:

• між цехами (міжцехове кооперування);

• між дільницями в межах цехів (внутрішньоцехове кооперування);

• між окремими виконавцями (внутрішньодільничне або внутрішньо бригадне кооперування).