67. Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.

Для правильного планування продуктивності праці та виявлення її резервів важливе значення має класифікація факторів підвищення продуктивності праці.

Фактори – це причини зміни продуктивності праці.

В практиці діяльності вітчизняних підприємств діє типова класифікація факторів підвищення продуктивності праці, яка виділяє наступні, відносно однорідні групи факторів:

1. Фактори удосконалення управління, організації виробництва і праці, у тому числі:

• удосконалення форм організації виробництва;

• удосконалення виробничої структури підприємства;

• поліпшення використання устаткування, централізація ремонтних служб;

• удосконалення структури управління;

• поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії;

• удосконалення нормування праці;

2. Фактори підвищення технічного рівня виробництва, у тому числі:

• модернізація устаткування;

• впровадження нових та удосконалення діючих технологічних процесів;

• впровадження нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів;

• підвищення якості продукції тощо.

3. Фактор збільшення обсягу виробництва, дія якого позначається на відносному зменшенні чисельності виробничого персоналу через зростання масштабів діяльності.

4. Фактор структурних зрушень у виробництві, у тому числі:

• зміна питомої ваги окремих видів продукції з різною трудомісткістю;

• зміна частки кооперованих поставок.

5. Галузеві фактори, у тому числі:

• зміна способів видобутку сировини;

• зміна вмісту основної корисної речовини;

• зміна гірничо-геологічних умов тощо.

Сутність планування підвищення продуктивності праці за названими факторами полягає у поетапному розрахунку можливого зменшення чисельності працівників за рахунок проведення певних організаційно-технічних заходів і його врахування у показниках продуктивності праці.

На першому етапі розраховується вихідна чисельність персоналу основної діяльності.

Вихідною називається така чисельність персоналу ( ), яка необхідна підприємству для виконання планової виробничої програми при умові збереження продуктивності праці на рівні попереднього (базового) періоду.

де

де - чисельність персоналу основної діяльності в базовому періоді;

- індекс зростання обсягів виробництва в плановому періоді;

- випуск продукції в плановому періоді;

- рівень продуктивності праці (за показником виробітку) в базовому періоді. На другому етапі визначається економія робочої сили в результаті дії кожного впливового фактору.

Економія робітників за рахунок механізації та автоматизації виробництва і впровадження прогресивної технології розраховується за формулою:

де – трудомісткість одиниці продукції відповідно в базовому і плановому періодах;

- корисний фонд робочого часу одного робітника;

- середній коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками;

– коефіцієнт, яким враховується дію заходу в плановому періоді,

де ,

де - кількість місяців дії заходу протягом року.

Економія чисельності робітників в результаті установки нового, заміни і модернізації діючого устаткування обраховується за формулою:

де – загальна кількість устаткування;

– кількість одиниць устаткування, яке не буде замінюватися і модернізуватися;

– число одиниць нового і модернізованого устаткування відповідно;

– відсоток зростання продуктивності відповідно групи нового і модернізованого устаткування;

– коефіцієнти строку дії відповідно групи нового і модернізованого устаткування;

– питома вага робітників, зайнятих на устаткуванні, що буде модернізовано, замінено або вперше встановлено, в загальній чисельності персоналу основної діяльності (%).

Економія чисельності робітників внаслідок збільшення бюджету робочого часу за рахунок скорочення цілодобових невиходів по хворобі, ліквідації прогулів, простоїв визначається за формулою:

де – корисний фонд робочого часу відповідно в базовому і плановому періодах;

– чисельність основних робітників у базовому періоді.

Економія чисельності робітників за рахунок скорочення втрат від браку у виробництві розраховується за формулою:

де – питома вага втрат від браку в собівартості продукції відповідно у базовому і плановому періодах (%).

Економія чисельності робітників за рахунок скорочення числа випадків невиконання норм виробітку обчислюється за формулою:

де – зростання виконання норм виробітку у робітників, які не виконують норми (%);

– питома вага робітників - відрядників, які не виконують норми виробітку, у відсотках до загальної чисельності робітників.

Економія працівників за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції визначається за формулою:

,

де – чисельність працюючих у базовому періоді (без основних робітників);

Р_о – відсоток зростання обсягу випуску продукції в плановому періоді;

Р_ч – відсоток збільшення чисельності працюючих (без основних робітників) у плановому періоді.

Економія чисельності працюючих за рахунок збільшення питомої ваги покупних виробів і напівфабрикатів у собівартості продукції розраховується за формулою:

де – питома вага напівфабрикатів та покупних виробів відповідно в плановому і базовому періодах (%).

На третьому етапі визначається плановий приріст продуктивності, досягнутий під впливом кожного фактору:

,

де  – планований відсоток підвищення продуктивності праці в результаті дії і-го фактору;

– економія чисельності персоналу основної діяльності за і-тим фактором;

– економія чисельності персоналу за усіма факторами в цілому.

На четвертому етапі розраховується частка приросту обсягу виробництва за рахунок зростання продуктивності праці ( ):

де - відсоток приросту чисельності працівників.

Практичне використання розглянутої методики дозволяє відобразити результати планованих організаційно-технічних заходів у показниках продуктивності праці, дослідити вагомість кожного фактору і встановити, як змінюється результат діяльності внаслідок управління продуктивністю праці як важливої складової загального процесу управління підприємством за критерієм продуктивності.