10. Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.

Вирішальний вплив на ситуацію на ринку праці мають наступні фактори попиту на робочу силу:

1. Фонд оплати праці, який має роботодавець для найму визначеної кількості працівників. Розмір цього цільового фонду є основним економічним фактором попиту на працю. Висока заробітна плата обмежує можливості підприємця у наймі додаткових працівників, скорочує його попит, і навпаки.

2. Попит на продукцію підприємства, оскільки послуги праці необхідні саме як виробничий ресурс. Інакше кажучи, попит на працю є похідною від ринкового попиту на продукцію.

3. Стан виробництва (особливості технології; розміри та ефективність капіталу, що застосовується; досконалість методів організації виробництва і праці тощо).

4. Якість праці (освіта, професіоналізм, продуктивність праці, новаторство працівника).

11. Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах перехідного типу.

1. Реальна заробітна плата, яка є основним матеріальним стимулом: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони прагнуть працювати.

2. Прихильність до професії.

3. Престижність праці і підприємства – роботодавця.

4. Міра відповідальності, яка вимагається від працівника.

5. Можливість реалізувати свої творчі здібності.

6. Культурні і релігійні інтереси.

7. Атмосфера в колективі та таке інше.

Лінія пропозиції праці для сучасних умов господарювання економічно розвинутих країн, на відміну від поданої на рис. 2, має важливу особливість (рис.3). Індивіди, що пропонують свої трудові послуги, співвиміряють свій дохід (реальну заробітну плату) із втратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Спочатку вони віддають перевагу робочому, а не вільному часу, тому що можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції, або заміщення). Однак в подальшому, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя суттєво зростають, працівники намагаються збільшити свій вільний час (ефект доходу).

Ця тенденція проявляється ще в позаминулому віці у вигляді скорочення робочого тижня і характерна для країн, де високий рівень добробуту забезпечує людині можливість більше часу витрачати на дозвілля.

12. Сегментація ринку праці за різними ознаками.

Сегментація ринку праці – це поділ робочих місць і працівників на стійкі замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Виділення сегментів на ринку праці здійснюється в розрізі наступних ознак:

1.В залежності від спрямування політики державного регулювання загальний ринок праці ділять на два сегмента:

• первинний;

• вторинний.

Первинний ринок праці – це та частина ринку праці, яка об’єднує «престижні» роботи. Роботу на цьому сегменті можна охарактеризувати наступними рисами: стабільна зайнятість і надійність положення працівника; високий рівень заробітної плати; наявність службових сходів із чітко визначеними можливостями для професійного росту і просування; використання прогресивних технологій, які потребують високої кваліфікації працівників і здатності до навчання; наявність сильних й ефективних профспілок.

Вторинний ринок праці – ринок, де присутні «непрестижні» роботи, які характеризуються рисами, прямо протилежними рисам первинного ринку праці: великою плинністю кадрів і нестабільною зайнятістю; низькими рівнями заробітної плати; практичною відсутністю просування по службовим сходам; примітивною і трудомісткою технологією виробництва; відсутністю або слабкістю профспілок.

2. З точки зору територіального поділу виділяють такі ринки праці:

• внутрішній – місцевий, регіональний, національний;

• зовнішній – транснаціональний та світовий.

3. В залежності від соціального підходу розрізняють ринки праці:

• робочих кадрів (працівників переважно фізичної праці);

• спеціалістів та менеджерів.

4.Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад, економістів, зокрема, фінансистів, бухгалтерів і т. ін.

5. З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють такі ринки праці:

• внутрішньо фірмовий (ринок праці підп-ва, організації);

• галузевий;

• національний.

6. З точки зору умов конкуренції розрізняють таки ринки праці:

• необмеженої к-ції (повної конкуренції або вільної ринок);

• обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).

7. За кількісними співвідношеннями покупців і продавців товару "РС " ринок праці поділяють на:

Кількість продавців	Типи ринків праці
	кількість покупців
	Один	декілька	багато
Один	обопільна монополія	обмежена монополія	монополія
Декілька	обмежена монополія	обопільна олігополія	олігополія
Багато	монопсонія	олігополія	обопільна поліполія

8. За рівнем освіти : працівники з вищою, з середньою спеціальною, з середньою та неповною середньою освітою.

9. За часовим принципом : тимчасовий (погодинний, поденний, помісячний, сезонний) та постійний (річний).

10. За юридично-правовими аспектами : офіційний (зареєстрований) та неофіційний (відкритий або чорний).

11. За демографічним принципом:

- за статевою ознакою (жінки, чоловіки)

- за віковою ознакою (молодь, особи працездатного віку, особи перед пенсійного віку)

Кожному з типів ринку в певний період часу відповідають свої шкали і графіки D та S РС, для кожного з них притаманний свій механізм ціноутворення.