85. Форми і системи оплати праці.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми і системи оплати праці. Останні є, з одного боку, з’єднувальною ланкою між нормуванням праці й тарифною системою, а з іншого — засобом для досягнення певних якісних показників.

Відомі й широко випробувані світовою практикою дві форми заробітної плати: відрядна й почасова.

При відрядній формі оплати праці мірою праці є вироблена робітником продукція (виконаний обсяг робіт), тому його заробіток прямо залежить від кількості виготовленої продукції і кваліфікаційних вимог до роботи й нараховується за кожну її одиницю, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

Ця форма оплати праці застосовується на тих виробництвах, де: технологічні процеси постійно повторюються; операції піддаються технічному нормуванню ;збільшення випуску продукції в багатьох випадках залежить від робітника.

При почасовій формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом та фактично відпрацьованим часом.

Ця форма оплати праці на практиці використовується: на тих виробництвах, де неможливо встановити норму виробітку;

на дільницях автоматизованого, апаратного виробництва, де функції робітників зводяться до налагодження і контролю за роботою машин; при конвеєрній організації виробництва із заданим тактом.

Обрана для оплати праці форма і система заробітної плати вважається ефективною в тому випадку, якщо в конкретних умовах виробництва вона підвищує зацікавленість робітників у поліпшенні кількісних та якісних результатів, об’єктивно оцінює їх внесок у загальні кінцеві результати діяльності.

Системи відрядної форми заробітної плати:

1.Пряма відрядна система основана на встановленні безпосереднього взаємозв’язку між заробітком та обсягом роботи. 2.Відрядно – преміальна система доповнює пряму відрядну систему оплати праці преміюванням за досягнуті високі показники за кількістю та якістю продукції.

3.Відрядно-прогресивна система оплати праці застосовується в тих випадках, коли освоюється нова продукція і необхідно підняти рівень виробітку. Сутність системи полягає в тому, що в межах норми виробітку оплата праці здійснюється за основними (звичайними) розцінками, а понад – за підвищеними, прогресивно зростаючими за мірою перевиконання норм.

4.Непряма відрядна система оплати праці використовується для оплати праці допоміжних робітників і підсобників, праця яких значно впливає на виробіток основних робітників - відрядників.

5.Акордна система передбачає встановлення розцінки не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із затвердженням терміну його виконання. Ця система використовується при оплаті аварійних та інших робіт, які необхідно виконати в короткі строки.

6.Колективна (бригадна) система оплати праці застосовується на роботах, на яких виробниче завдання виконується спільно всіма членами колективу (при обслуговуванні складних агрегатів; на роботах, де індивідуальна робота неможлива або недоцільна; на потокових лініях тощо). За колективною системою спочатку здійснюється розрахунок заробітку всього колективу як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із прийнятих методів.

Заробітна плата окремого члена бригади у складі загального бригадного заробітку може визначатися наступними методами:

1) методом годино – коефіцієнтів, якщо усі члени бригади працюють в однакових умовах

2) методом коефіцієнту трудової участі (КТУ), якщо відбувається суміщення професій у бригаді.

КТУ – це узагальнююча кількісна оцінка реального внеску кожного робітника в залежності від індивідуальної продуктивності праці та якості роботи за відповідний період часу. За КТУ може розподілятися премія або/ та відрядний приробіток.

КТУ встановлюється щомісячно кожному члену бригади на раді або на зборах бригади. Базове його значення, як правило, дорівнює 1. В залежності від досягнень та упущень в роботі фактичний КТУ може бути менше або більше базового.

Системи почасової форми заробітної плати:

1.Пряма почасова система побудована на визначенні заробітної плати на основі виключно фактично відпрацьованого часу і присвоєного робітникові тарифного розряду (ставки).

2.Почасово – преміальна система доповнює пряму почасову систему оплати праці преміюванням за досягнуті результати роботи.

3.Система посадових окладів є різновидом прямої почасової системи. При ній оплата праці робітників виконується не за погодинними тарифними ставками, а за місячними окладами. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер. За окладною системою оплачується праця й таких категорій працівників як керівники, спеціалісти, службовці. Розміри посадових окладів встановлюються у штатних розкладах. Окрім окладів керівникам, спеціалістам, службовцям можуть бути встановлені персональні надбавки.

Системи оплати праці в зарубіжних країнах:

система оплати залежно від кваліфікації працівника, яка часто використовується в науково – дослідних організаціях. Ця система має назву “технічні сходці”;

система оплати праці залежно від стажу роботи в організації (застосовується в Японії, а також для стимулювання діяльності – в США);

система оплати праці за результатами діяльності;

індивідуалізація оплати праці на основі оцінки заслуг (поширена в США, Франції та багатьох інших країнах);

системи преміювання й гнучкі системи участі у прибутку (поширені у Великій Британії, Німеччині та в інших країнах).