76. Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.

З погляду споживчої вартості специфіка товару “робоча сила” проявляється в тому, що в процесі його споживання він не зникає, а створює нову вартість, більшу від вартості самої робочої сили.

Якщо робочу силу розглядати з погляду вартості, то вона потребує суспільно – необхідних витрат на своє відтворення в певних суспільних умовах. Для відтворення робочої сили потрібно більше витрат, ніж для задоволення мінімуму фізіологічних і соціальних потреб, оскільки:

1) працівник не вічний, тому витрати на відтворення робочої сили повинні включати й майбутні соціальні виплати (пенсії, допомоги, страхування);

2 ) працівник має сім’ю, яка включає непрацездатних осіб (в їх числі дітей до 16 років), тому відтворення робочої сили повинно включати витрати на утримання його сім’ї;

3) для виконання більш складної роботи необхідний певний рівень освіти і кваліфікації працівника, що вимагає додаткових витрат на робочу силу;

4) на відміну від інших товарів, робоча сила (людина) історично розвивається, отже на величину вартості впливає соціально – економічний елемент: розвиток матеріальних і духовних потреб.

Згідно з резолюцією, прийнятою 11-ю Міжнародною конференцією зі статистики вартості праці (жовтень 1966 р.), вартість робочої сили - це розмір фактичних видатків наймача на її утримання.

Фактори, які впливають на величину вартості робочої сили:

- вартість життя, яка визначається сукупністю необхідних для існування і розвитку людини матеріальних і духовних потреб і має грошовий вираз;

-науково-технічний прогрес, який висуває якісно нові вимоги до робочої сили, її освіти, кваліфікації, культурного рівня;

- дія закону зростання потреб, який з розвитком суспільства об’єктивно вимагає збільшення витрат роботодавців на відтворення найманої робочої сили;

- економічна кон`юнктура, яка в період зниження ділової активності призводить до здешевлення робочої сили, а в період пожвавлення – до її подорожчання;

- свідомість трудящих, їх спроможність захищати власні інтереси і тим протидіяти зниженню ставок заробітної плати, скасуванню тих чи інших соціальних виплат і, навпаки, вимагати підвищення рівня оплати та соціальних виплат;

- рівень і кількість податків на заробітну плату, що призводить до відповідної зміни вартості робочої сили та т. ін.

77. Показники оцінки вартості життя

Фактор, який визначає вартість робочої сили, є вартість життя в країні.

Вартість життя як соціально-економічне явище має декілька фіксованих меж, які оцінюються такими показниками як: прожитковий мінімум; мінімальний споживчий бюджет; гарантований прожитковий рівень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Цей показник визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Більш науково обґрунтованим є вирахування мінімального споживчого бюджету (МСБ), який забезпечує нормальне відтворення і розвиток робочої сили працездатних. МСБ враховує витрати на більш якісне харчування та більші витрати споживання непродовольчих товарів і послуг, включаючи платні. В умовах стабільного розвитку економіки країни цей показник відображає нижню межу ціни робочої сили, яка дозволяє підтримувати здоров'я і працездатність людини на нормальному рівні, що відповідає вимогам фізіології.

Нині в Україні діє соціальний норматив оцінки рівня життя - межа малозабезпеченості, яка характеризує мінімальний рівень споживання непрацездатної особи. Цей показник розраховується на основі 22 товарів і встановлюється на період кризи в економіці. На нього й орієнтується нижня межа заробітної плати в нашій країні.

Указом Президента України була затверджена Стратегія подолання бідності, в якій вперше визначені наступні терміни:1) бідність - неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільстві в конкретний період часу; 2)глибина бідності- відхилення величини доходів та витрат бідних від визначеної межі бідності; 3)межа бідності - рівень доходу, нижче зд який неможливе задоволення основних потреб; 4)крайня форма бідності - бідність, яка поряд зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання; 5) рівень бідності - основна частина сімей (домогосподарств), в яких рівень задоволення (доходів) на одну особу є нижче визначеної межі бідності.

Умови подолання бідності: 1. Забезпечення продуктивної зайнятості трудового населення, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, попередження безробіття. 2. Збільшення рівня заробітної плати - основного джерела доходів населення і забезпечення поступового зростання мінімальної заробітної плати у зв'язку з ростом споживчих цін. 3. Впровадження страхових принципів соціального захисту працівників. 4. Підтримка осіб з обмеженими фізичними можливостями з метою їх професійної реабілітації і попередження соціальної ізоляції.

Окрім вартісних показників, рівень життя оцінюється такими параметрами як середня тривалість життя, дитяча смертність в розрахунку на 1000 дітей віком до одного року, кількість студентів в розрахунку на 100 тисяч жителів, а також кількість автомобілів на 10 тисяч жителів, кількість телевізорів та телефонів на 1000 жителів, рівень споживання протеїну, цукру, паперу на душу населення і т. ін.