
- •Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •Предмет і метод дисципліни.
- •Мета і завдання дисципліни.
- •Поняття ринок праці, ринок робочої сили та ринок робочих місць.
- •Місце ринку праці в ринковій економіці, зв’язок з іншими ринками.
- •Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці. Загальні умови виникнення ринку праці:
- •Структура сукупного і поточного ринків праці.
- •Функції сучасного ринку праці. Функції сучасного ринку праці:
- •Особливості товару “ робоча сила”.
- •Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах перехідного типу.
- •Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13 Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14. Кейнсіанська модель зайнятості населення .
- •15. Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16. Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17. Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18. Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19. Інфраструктура ринку праці .
- •20. Етапи формування ринку праці в Україні .
- •21. Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22. Поняття відтворення населення .
- •23. Кількісна оцінка відтворення населення .
- •25. Поняття працезд віку, працезд-ті, трудових ресурсів.
- •27. Об’єкт та методи прогн-ня потреби в тр .
- •28. Баланс трудових ресурсів країни .
- •29.Схема балансу ринку праці .
- •30. Поняття і склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначенні пропозиції праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин .
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види .
- •36.Форми зайнятості населення .
- •37. Концепції зайнятості населення.
- •38. Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39. Функції державної служби зайнятості .
- •Функції державної служби зайнятості:
- •40 Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41. Причини і види безробіття .
- •42. Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43. Соціально – економічні наслідки безробіття.
- •44. Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45. Визначення статусу безробітного та поняття “ підходяща робота”.
- •46.Допомога по безробіттю .
- •47. Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об'єднання роботодавців на ринку праці .
- •49. Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50. Держава в системі соціального партнерства .
- •51. Сутність, структура і сектори роботи моп .
- •52. Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •53. Взаємовідносини України з моп .
- •54. Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах
- •55. Поняття і склад персоналу підприємств.
- •56. Мета та функції управління персоналом .
- •Основні етапи управління персоналом .
- •Основні етапи процесу управління персоналом:
- •Планування персоналу .
- •Формування персоналу підприємств. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •Напрями адаптації персоналу .
- •Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •Методи оцінювання персоналу.
- •Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності.
- •Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •Робочих час, його склад і структура .
- •72. Види норм праці .
- •73. Методи нормування праці .
- •74. Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75. Перегляд норм праці .
- •76. Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77. Показники оцінки вартості життя
- •78. Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79. Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80. Витрати на соціальне забезпечення .
- •81. Податки на заробітну плату.
- •82. Сутність, види та функції заробітної плати.
- •83. Принципи та елементи організації оплати праці.
- •84. Тарифна система оплати праці та її елементи .
- •85. Форми і системи оплати праці.
- •86. Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників .
- •88.Планування фонду оплати праці .
- •89.Державне регулювання оплати праці .
- •90.Договірне регулювання оплати праці .
- •91.Поняття організації праці, її напрямки .
- •Поділ і кооперування праці на підприємстві .
- •Організація й обслуговування робочих місць .
- •Умови праці. Охорона та безпека праці .
- •Режими праці і відпочинку .
- •Проектування організації робочих місць .
- •97. Колективні форми організації праці .
- •98. Інформац. Забезп-ня аналізу зайн-ті і труд. Відносин .
- •99. Сутність і цілі аудиту у трудовій сфері .
- •100. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів .
- •102.Аналіз фонду оплати праці .
- •1. Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
Сутність і зміст процесу нормування праці.
Узгодження трудової діяльності людей неможливо здійснити без попереднього встановлення таких витрат і результатів праці, які відповідали б найбільш ефективним для умов конкретної дільниці варіантам організації праці, виробництва та управління.
Нормування праці – це вид управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю устаткування.
Нормування праці здійснюється для управління як виробництвом, так й соціальними процесами.
Завдання нормування праці:
1.Створює основу для поділу праці між виконавцями робіт.
2.Служить засобом підвищення продуктивності праці і зниження собівартості продукції.
3.Надає вихідні нормативи для визначення міри праці і відповідної до неї міри оплати, згідно з принципом : “рівна оплата за рівну працю”.
4.Забезпечує порівнянність результатів роботи окремих виконавців і розповсюдження передових прийомів та методів праці.
Робота з нормування праці включає:
аналіз виробничого процесу;
поділ його на елементи;
вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;
розрахунок норм та їх впровадження.
Нормування праці має багатоаспектний характер, що пов’язано з необхідністю одночасного врахування технічних, психофізіологічних, соціальних та економічних факторів.
Технічні фактори повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов’язані з режимами роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці (це параметри технологічного процесу, устаткування, технічні вимоги до якості продукції, системи обслуговування робочих місць тощо).
Врахування психофізіологічних і соціальних факторів обумовлено необхідністю створення умов, при яких трудова діяльність людини стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність і забезпечується творчий підхід до праці (ступінь стомленості, витрати енергії, різноманіття праці, характер взаємовідносин в колективі ).
Врахування економічних факторів забезпечує найбільш ефективну організацію виробничого процесу, досягнення його найкращих результатів.
Норми є основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання її продуктивності.
Робочих час, його склад і структура .
Робочий час – це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Сукупність робочого часу за певний період складає фонд робочого часу, який в залежності від розрахункового періоду може бути змінним або денним, тижневим, місячним і річним.
Робочий час зміни або її частини складається з 2-х частин: часу роботи (часу здійснення виробничого процесу) і часу перерви. Розглянемо сутність структурних елементів робочого часу.
Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням роботи.
Його елементами є:
1.Підготовчо – заключний час – це час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов’язані з її завершенням. Протягом цього часу, як правило, здійснюється:
а) отримання інструментів, пристосувань, технологічної і планово – облікової документації;
б) ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи;
в) початкова установка інструменту і пристосувань;
г) налагодження і переналагодження устаткування;
д) початкове заточування інструменту;
е) здавання готової продукції відділу технічного контролю, залишків сировини, матеріалів, інструментів, документації і т. ін.
Особливістю підготовчо – заключного часу є те, що він витрачається один раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу робіт, які виконуються за даним завданням.
2.Оперативний час – це час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни.
Оперативний час поділяється на :
а) основний (технологічний) час – час, протягом якого відбувається якісна або кількісна зміна предмету праці;
б) допоміжний час – час, який витрачається виконавцем на дії, що сприяють протіканню основної роботи. До нього включають час на завантаження машин сировиною і напівфабрикатами, установку заготовок, контроль якості, переміщення робітника при виконанні роботи, зняття заготовок і т. ін.
3.Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за устаткуванням в процесі роботи.
Він поділяється на :
а) час технічного обслуговування – це час на підналагодження устаткування в процесі роботи, заміну зношеного інструменту, його заточування, чистку, змазку верстата;
б) час організаційного обслуговування – це час, який витрачається на створення порядку і чистоти на робочому місці: розкладання і прибирання інструменту, документації, прибирання відходів, приймання і здавання зміни.
Різниця між зазначеними складовими часу обслуговування робочого місця полягає в тому, що до часу технічного обслуговування входить час на обслуговування устаткування при виконанні конкретної роботи, а до часу організаційного обслуговування – час на догляд за устаткуванням, пов’язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни.
Час перерви – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі.
Його елементи:
1.Час регламентованої перерви – це час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт, у тому числі:
а) час на відпочинок і власні потреби – час на перерви, які надаються протягом зміни для відпочинку, з метою підтримки нормальної працездатності і попередження стомленості, а також перерви на власні потреби (відвідування санвузлів тощо). Цей елемент включає також час проведення виробничої гімнастики. Такі перерви встановлюються на важких і темпових роботах;
б)час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва (або перерви за організайно – технічними причинами) – це час перерв, пов’язаних з очікуванням протікання якогось процесу через різну тривалість взаємопов’язаних операцій тощо (наприклад, перерви багатоверстатників, якщо об’єктивно не можна повністю синхронізувати процес багатоверстатного обслуговування).
2.Час нерегламентованої перерви – це час перерв, які обумовлені різними неполадками на виробництві та які викликають часткову зупинку виробничих процесів, а саме:
а)час перерви внаслідок порушення виробничого процесу – це час перерв, що трапляються через поломки устаткування, відсутність заготовок, електроенергії, води, очікування транспорту та т. ін.;
б) час перерви через порушення трудової дисципліни – це тривалість часу, яка втрачається внаслідок запізнення працівника на роботу на початку робочої зміни або після обідньої перерви, передчасного залишення ним робочого місця, самовільних відлучень, сторонніх розмов.
Усі перелічені витрати робочого часу поділяють на нормовані (корисні, які включаються до складу норм часу) і ненормовані (втрати робочого часу). До нормованих відносять оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і власні потреби, підготовчо – заключний час і час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва. Усі інші категорії витрат робочого часу відносять до непотрібних і в норму не включають (нерегламентовані перерви).
При проведені аналізу витрат робочого часу слід розрізняти час, що перекривається і не перекривається.a
Час, що перекривається – це час виконання окремих трудових дій в період протікання основної машинної роботи устаткування. Тобто цей час перекривається основним машинним часом. Перекриватись можуть елементи допоміжного, підготовчо – заключного часу та часу обслуговування робочого місця. Їх величина не включається в розрахунок норми часу та оплаті не підлягає.