47. Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.

СП – це сис-ма взаємозв’язків між найм. прац-ками, труд. колективами, проф. спілками – з одного боку, роботодавцями та їх об’єдн-нями – з другого, і державою та органами місцевого самоврядування – з третього, їхніми представниками та спільно створеними органами з регулюв-ня СТВ, які полягають у взаємних консультаціях, переговорах і припирних процедурах на взаємно узгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів прац-в, роботодавців і держави.

СП має цілком визначене сусп. призначення: створення і діял. певних органів, впровадження в життя гуманіст. ідей і принципів регулюв-ня СТВ, розробку, прийняття і реал-цію конкретних взаємовигідних рішень.

СП здійсн. на різних рівнях: міжнар., нац., галузевому і регіонал., вироб.

СП як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним лише в тому випадку, якщо воно базується на взаємно узгоджених принципах. МОП вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу концепції СТВ на б.-я. рівні. Це такі принципи: 1) загал. і міцний мир може бути встановлений лише на основі соц. справедливості; 2) ненадання в якій-небудь країні прац-кам нормальних умов праці є перешкодою для ін. країн, які бажають покращити становище трудящих; 3) свобода слова і свобода об’єд-ня є необх-ними умовами постійного прогресу; 4) злиденність у б.-я. місці є загрозою для загал. добробуту; 5) всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матер. добробут і дух. розв-к в умовах свободи і гідності, сталості в ек-ці і рівних можл-тях; 6) повна зайн-ть і зростання життєвого рівня.

48.Об'єднання роботодавців на ринку праці .

На переломі ХІХ і ХХ ст. з бурхливим розвитком промисловості почалось усвідомлення того, що економічний ріст забезпечується зусиллями підприємців, що об’єднали грошовий капітал, працю, засоби виробництва та вихідні матеріали для виготовлення такої продукції, яка має попит на ринку товарів. З середини ХХ ст. не тільки вчені, але й різні версти суспільства почали говорити про творче начало в діяльності підприємця та про те, що підприємець і підприємництво є ресурс економічного росту.

Підприємець організує виробництво, створює нові робочі місця і тим самим виступає в області трудових відносин в ролі працедавця. Тому тут ми будемо тотожно використовувати терміни підприємець та працедавець .

Об’єднання підприємців появилися у відповідь на об’єднання трудящих у профспілки. Значення підприємницьких об’єднань визначаються тим, на скільки успішно вони можуть виконувати свою основну мету:

- Аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

- Напрацювання стратегії і єдності дій, вирішення конфліктів в самому підприємницькому середовищі.

- Представництво і захист інтересів підприємців у відносинах з державою, органами влади різних рівнів.

- Рецензування і експертиза законодавчих актів.

- Напрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їх організаціями.

- Надання членам об’єднань різних послуг (інформаційних, консультаційних, вивчення і формування громадської думки т. ін.).

В більшості країн з ринковою економікою об’єднання підприємців мають достатньо великий досвід участі в формуванні та проведенні як економічної, так і соціальної політики, представленні інтересів своїх членів у взаємовідносинах з профспілками та державою.

В Україні цей процес почав розгортатися лише тепер. Появилися не комерційні асоціації промисловців, конгреси банкірів, спілки підприємців т. ін. Об’єднання підприємців поступово заповнюють свою нішу в системі соціального партнерства.

Об’єднання підприємців досить активно беруть участь в роботі над удосконаленням законодавства, шляхом лобіювання своїх інтересів в парламенті. Нерідко такі об’єднання в парі з профспілками займають одну позицію на противагу позиції уряду (наприклад зусилля, спрямовані на пониження податкового тиску).

Тут важливо, щоб зусилля об’єднань підприємців не були переважаючими над зусиллями об’єднань трудящих і міг бути досягнутий баланс інтересів сторін соціального партнерства.