45. Визначення статусу безробітного та поняття “ підходяща робота”.

В Україні згідно Закону "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших доходів) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

У розвинутих країнах до категорії безробітних включаються тільки ті особи, які зареєстровані в урядових службах зайнятості і шукають роботу на певну кількість годин на тиждень. У ФРН – це особи, які не мають робочого місця і шукають постійну роботу не менш ніж на 20 годин на тиждень. У Франції – особи без роботи, які можуть приступити до неї негайно та шукають роботу не менш ніж на 30 годин на тиждень. В Голландії – особи у віці до 65 років, які не мають робочого місця і шукають роботу на 25 та більше годин на тиждень.

За визначенням МОП, безробітні – це особи віком від 15 до 70 років (зареєстровані й незареєстровані в ДСЗ), які водночас задовольняють 3 – м умовам:

*не мали роботи (прибуткового заняття); *шукали роботу або намагалися організувати власну справу на обстежуваному тижні; *готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

До категорії безробітних також належать особи, які: розпочинають роботу впродовж найближчих двох тижнів; знайшли роботу і чекають відповіді; зареєстровані в службі зайнятості як громадяни, котрі шукають роботу; навчаються за направленнями служби зайнятості.

Підходящою називається робота, яка відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата та інші умови праці повинні відповідати рівню, який особа мала на попередньому місці роботи з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропозиції підходящої роботи враховується трудовий стаж за спеціальністю, попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, що вперше шукають роботу і не мають професії підходяща робота – та, яка потребує попередньої професійної підготовки, а в разі неможливості її надання, інша оплачувана робота.

У випадку неможливості надання громадянину роботи за спеціальністю після закінчення періоду виплати допомоги підходящою може вважатися робота, яка потребує зміни професії з урахуванням здібностей громадянина, попереднього досвіду і доступних для нього засобів навчання.

За рішенням ради народних депутатів може встановлюватися транспортна доступність та інші критерії підходящої роботи, які підсилюють соціальний захист населення.

46.Допомога по безробіттю .

Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю в Україні:

1. Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх заробітної плати залежно від страхового стажу:

- до 2 років – 50 %. - від 2 до 6 років –55 %; - від 6 до 10 років – 60 %; - понад 10 років –70.

Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:

- перші 90 календарних днів –100 %; - протягом наступних 90 календарних днів –80 %; - надалі – 70 %.

2. Застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, виплата допомоги у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата починається з 91 календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру.

3. Без врахування страхового стажу у розмірі, встановленому законодавством, визначається допомога для таких категорій:

-особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;

-особам, які бажають відновити свою трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви та ін.

Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством мінімум.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2 – х років з дня її призначення. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до виходу на пенсію) тривалість виплати не перевищує 720 календарних днів, а для осіб, які вперше шукають роботу – 180 календарних днів.

У розвинутих країнах існують достатньо жорсткі умови отримання компенсації по безробіттю. На неї, як правило, можуть претендувати особи:

*які не досягли пенсійного віку в конкретній професії (Німеччина, Франція, Нідерланди, Великобританія, США та інші); *які мають визначений робочий стаж, що передує втраті роботи; *які стали безробітними вимушено, за причинами, що від них не залежать; *охоплені страхуванням по безробіттю протягом визначеного часу; *які здатні і бажають працювати та не відмовляються від підходящих пропозицій по працевлаштуванню (Бельгія, Франція, ФРН, Великобританія); *зареєстровані на біржі праці.

Допомога по безробіттю поширюється далеко не на всіх (30 % безробітних в США, 39 % у Франції, 55 % у ФРН, 68 % у Швеції, 80 % у Великобританії). В деяких країнах розмір допомоги високий: в Данії приблизно 90 % середнього заробітку за останні 12 тижнів роботи, в Іспанії – 80 % загального заробітку за останні шість місяців роботи, у ФРН – приблизно 68 % “чистого” заробітку за останній оплачуваний період.

Загалом допомога може мати як мотиваційну, так і дестимулюючу роль в пошуках роботи. Становище додатково усугубляється у разі високого попиту на робочу силу в галузях промисловості при відсутності тиску з боку “резервної армії праці”.