- •Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
- •Предмет і метод дисципліни.
- •Мета і завдання дисципліни.
- •Поняття ринок праці, ринок робочої сили та ринок робочих місць.
- •Місце ринку праці в ринковій економіці, зв’язок з іншими ринками.
- •Умови виникнення та ефективного функціонування ринку праці. Загальні умови виникнення ринку праці:
- •Структура сукупного і поточного ринків праці.
- •Функції сучасного ринку праці. Функції сучасного ринку праці:
- •Особливості товару “ робоча сила”.
- •Фактори зміни попиту на працю та характеристика їх дії.
- •Фактори пропозиції праці та особливості їх дії в розвинутих країнах і в країнах перехідного типу.
- •Сегментація ринку праці за різними ознаками.
- •13 Класичний та неокласичний підходи до аналізу ринку праці.
- •14. Кейнсіанська модель зайнятості населення .
- •15. Монетаризм про умови забезпечення рівноваги на ринку праці.
- •16. Школа інституціоналістів про характер ринку праці.
- •17. Відмінні риси марксистського підходу до аналізу ринку праці.
- •18. Можливість застосування окремих положень економічних шкіл для оцінки стану на українському ринку праці.
- •19. Інфраструктура ринку праці .
- •20. Етапи формування ринку праці в Україні .
- •21. Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
- •22. Поняття відтворення населення .
- •23. Кількісна оцінка відтворення населення .
- •25. Поняття працезд віку, працезд-ті, трудових ресурсів.
- •27. Об’єкт та методи прогн-ня потреби в тр .
- •28. Баланс трудових ресурсів країни .
- •29.Схема балансу ринку праці .
- •30. Поняття і склад економічно активного та економічно неактивного населення. Використання показника еан у визначенні пропозиції праці.
- •31.Сутність соціально-трудових відносин .
- •32.Фактори формування соціально-трудових відносин.
- •33. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин.
- •34.Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в Україні.
- •35.Поняття зайнятості населення, її види .
- •36.Форми зайнятості населення .
- •37. Концепції зайнятості населення.
- •38. Активні і пасивні методи регулювання зайнятості.
- •39. Функції державної служби зайнятості .
- •Функції державної служби зайнятості:
- •40 Роль Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття у регулюванні зайнятості.
- •41. Причини і види безробіття .
- •42. Природна норма безробіття. Закон Оукена.
- •43. Соціально – економічні наслідки безробіття.
- •44. Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
- •45. Визначення статусу безробітного та поняття “ підходяща робота”.
- •46.Допомога по безробіттю .
- •47. Зміст, основні принципи та організація соціального партнерства.
- •48.Об'єднання роботодавців на ринку праці .
- •49. Роль профспілок в соціально-трудових відносинах.
- •50. Держава в системі соціального партнерства .
- •51. Сутність, структура і сектори роботи моп .
- •52. Основні сфери організаційно-практичної діяльності моп.
- •53. Взаємовідносини України з моп .
- •54. Особливості регулювання соціально-трудових відносин в різних країнах
- •55. Поняття і склад персоналу підприємств.
- •56. Мета та функції управління персоналом .
- •Основні етапи управління персоналом .
- •Основні етапи процесу управління персоналом:
- •Планування персоналу .
- •Формування персоналу підприємств. Трудовий договір. Посадова інструкція. Резюме.
- •Напрями адаптації персоналу .
- •Реалізація принципів раціонального використання персоналу.
- •Форми і способи професійного розвитку та навчання персоналу.
- •Методи оцінювання персоналу.
- •Поняття продуктивності і продуктивності праці, їх взаємозв’язок.
- •Поняття управління продуктивністю. Фактори низької продуктивності в сучасних умовах.
- •Методи вимірювання продуктивності. Багатофакторна модель вимірювання продуктивності.
- •Характеристика методів вимірювання продуктивності праці.
- •Класифікація резервів зростання продуктивності праці.
- •Методика планування продуктивності праці за факторами її зростання.
- •Сутність і зміст процесу нормування праці.
- •Робочих час, його склад і структура .
- •72. Види норм праці .
- •73. Методи нормування праці .
- •74. Методи вивчення ефективності використання робочого часу.
- •75. Перегляд норм праці .
- •76. Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.
- •77. Показники оцінки вартості життя
- •78. Види доходів населення та напрямки їх використання.
- •79. Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.
- •80. Витрати на соціальне забезпечення .
- •81. Податки на заробітну плату.
- •82. Сутність, види та функції заробітної плати.
- •83. Принципи та елементи організації оплати праці.
- •84. Тарифна система оплати праці та її елементи .
- •85. Форми і системи оплати праці.
- •86. Безтарифна система оплати праці.
- •87.Преміювання працівників .
- •88.Планування фонду оплати праці .
- •89.Державне регулювання оплати праці .
- •90.Договірне регулювання оплати праці .
- •91.Поняття організації праці, її напрямки .
- •Поділ і кооперування праці на підприємстві .
- •Організація й обслуговування робочих місць .
- •Умови праці. Охорона та безпека праці .
- •Режими праці і відпочинку .
- •Проектування організації робочих місць .
- •97. Колективні форми організації праці .
- •98. Інформац. Забезп-ня аналізу зайн-ті і труд. Відносин .
- •99. Сутність і цілі аудиту у трудовій сфері .
- •100. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами
- •101.Аналіз використання трудових ресурсів .
- •102.Аналіз фонду оплати праці .
- •1. Праця і соціально-трудові відносини як об’єкти економічного дослідження.
42. Природна норма безробіття. Закон Оукена.
Повну зайнятість взагалі забезпечити неможливо, тому що існує фрикційне та структурне Б., яке є невід’ємним. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень Б. дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного Б.. Такий рівень називають нормальним або природним Б-м.
Американський вчений Артур Оукен зробив спробу математично визначити рух рівня Б. і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту (ВНП) від потенційного. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 % приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 %. Аналогічно кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на 2 % викликає зростання норми Б. на 1%.
Закон Оукена дозволяє визначити нормальний рівень безробіття, який об'єктивно підвищується з розвитком ринкової економіки. Для 60-х років цей рівень в США дорівнював 4 %, для 80-х - 6 - 7 %. В інших країнах він може бути нижче в зв'язку з меншими масштабами і мобільністю ринку праці (Японія, Німеччина). Взагалі ж експерти МОП вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати приблизно 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.
Уряди всіх країн прикладають великі зусилля, щоб досягти зниження нормального рівня Б.. Оптимальним Б-м є такий його рівень, який нижче нормального. Але при оптимальному рівні Б. добробут населення на максимальному рівні не забезпечується, оскільки існує тісна залежність заробітної плати і цін на споживчі товари від розмірів Б..
Відповідно до законів ринку зростання попиту на будь-який товар (наприклад, робочі місця і робочу силу), за інших рівних умов, збільшує його ціну. При збільшенні попиту на робочу силу зменшується Б. і зростає заробітна плата. Платоспроможний попит населення зростає. Ціни на споживчі товари зростають ще швидше, знецінюючи грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції. Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на запитання: зростання інфляції або зростання Б.?
43. Соціально – економічні наслідки безробіття.
Соціально – економічні втрати від Б.:
Не виробляється певна частина товарів і послуг, які могли б бути виготовлені, якби людина працювала.
Скорочуються податкові надходження із заробітної плати.
Знижується рівень життя сім’ї безробітного, тому що допомога по безробіттю значно менша, ніж заробітна плата.
Звужується споживчий ринок.
Порушується психологічний стан безробітного, що призводить до зростання самогубств, психічних захворювань, розлучень, злочинності, збільшення смертності населення та т. ін.
Втрачаються професійні навички і стереотипи трудової поведінки, що є потіхою повернення безробітного на ринок праці.
44. Показники оцінки рівня безробіття. Причини неточного визначення рівня безробіття.
Оцінка фактичного рівня безробіття здійснюється шляхом обрахування ряду однойменних показників, кожен з яких має свої недоліки.
Рб = Б / З * 100,
де Рб – рівень безробіття;
Б – чисельність безробітних;
З – чисельність зайнятих.
Рб = Б / ПН пр. в. * 100,
де ПН пр. в. – чисельність працездатного населення працездатному віку.
Очевидно, що перший показник взагалі не характеризує рівень безробіття, тому що безробітні в зайнятих не міститься. Другий показник недостатньо коректний: використання в знаменнику усієї чисельності працездатного населення автоматично включає в нього зайнятих і незайнятих, а також навіть добровільно незайнятих. Між тим, саме за другим показником вітчизняна статистика здійснює заміри відносно ситуації із безробіттям.
У міжнародній статистиці оцінка безробіття ведеться на підставі наступного показника :
Рб = Б / ЕАН * 100.
Однак вчені вважають, що й третій показник рівня безробіття також не вдалий: безробіття породжується тільки тією частиною населення, яка не може забезпечити себе самостійно і пропонує свою працю на ринку праці. Іншими словами, рівень безробіття повинен визначатися як відношення числа осіб, зареєстрованих як безробітні, до пропозиції праці, тобто:
Рб = Б / ПП * 100,
де ПП – пропозиція найманої праці.
Причини неточного визначення рівня безробіття:
1.Часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зайняті неповний робочий день вважаються зайнятими повністю, а фактично вони є безробітними.
2.Працівники, які втратили надію на працю. Офіційна статистика вважає безробітними тих, хто активно шукає роботу. Але є багато людей, які марно шукали роботу, а потім втратили надію і припинили пошуки. Неврахування цих людей знижує рівень безробіття.
Розрахунок рівня безробіття в Україні проводиться щомісячно, що дозволяє державним органам управляти ситуацією на ринку праці шляхом згладжування різних "сплесків".