22. Поняття відтворення населення .

Населення країни є основою і суб'єктом усього суспільного процесу виробництва. В зв'язку з цим в реальних умовах суспільного життя воно виступає не механічною сукупністю людей, а головним матеріально-особистим компонентом в-ва. Саме сусп в-сини перетворюють сукупність людей з простої поновлюваної популяції в населення з притаманною йому складною структурою, тобто із стійкими та упорядкованими зв'язками.

Населення є природною основою труд р-сів і являє собою конкретно - історичну сукупність людей, що проживають в межах певної території.

У широкому розумінні відтворення населення - це процес заміщення покоління батьків поколінням дітей у своїй певній соц-ек обумовленості, а у вузькому розумінні, враховуючи репродуктивну функцію жінок, це - процес заміщення покоління матерів поколінням дочок.

Відтворення населення формує природні межі трудового потенціалу. Процес відтворення останнього складається з демографічної, соц-ек та соц-психологічної підсистем.

Вихідною мірою труд активності населення виступає демографічна якість нас, яка залежить від генофонду відтворюючої популяції, стану її здоров'я, що позначається на рівні очікуваної тривалості життя при народженні.

Інтегральним показником рівня та якості життя є тривалість життя громадян, яка залежить від їхнього здоров'я. У свою чергу, стан здоров'я нації лише на 20 % залежить від медичного обслуговування й спадковості, а на 80% - від соц-ек умов життя (рівня і якості освіти, рівня життя, ситуації з безробіттям) і навкол середовища.

Демографічний цикл відтворення визначається довжиною покоління (середнім періодом між народжуванням покоління матерів і дітей, який дорівнює 27 - 29 років).

В соц-ек підсистемі якості труд потенціалу відтворюються протягом періоду дієздатності населення (= середній тривалості трудового періоду: для жінок - це проміжок від 16 до 54 років, для чоловіків - від 16 до 59 років).

В соц-психологічному аспекті трудовий потенціал відтворюється протягом усього життя людини.

23. Кількісна оцінка відтворення населення .

Базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів країни, регіону або населеного пункту є фактична чисельність населення відповідної території. Чисельність населення відноситься до числа найбільш загальних кількісних характеристик процесу його відтворення і визначається на основі перепису населення, а в проміжках між ними - шляхом розрахунків чисельності і складу населення за даними перепису і реєстрації народжувань, смертей, прибуття і вибуття.

У зв'язку з постійною зміною чисельності населення визначається показник середньої чисельності, як правило, за рік. Він розраховується на середину року як середня арифметична з даних чисельності населення на початок і кінець року або шляхом додавання до початкової чисельності половини її річного приросту. На початок кожного кварталу або місяця середньорічна чисельність населення розраховується як середня хронологічна моментного динамічного ряду. Показник середньої чисельності населення потрібний для оцінки та аналізу демографічних процесів.

Для кількісної характеристики відтворення населення використовуються показники народжуваності, смертності, фертильності, життєвості, механічного, природного і загального приросту та інші.

Народжуваність і смертність розраховуються на тисячу осіб населення (в проміллях) і вимірюються за допомогою систем коефіцієнтів і таблиць (народжуваності, смертності). Різниця між числом народжених та померлих при позитивному результаті називається природним приростом населення.

Поряд з абсолютними величинами визначаються і відносні показники народжуваності, смертності і природного приросту, які називаються коефіцієнтами природного руху населення. Вони розраховуються як для всього населення (загальні коефіцієнти), так і для певних вікових, статевих, соціальних та інших груп (спеціальні або часткові коефіцієнти). Загальні показники визначаються як відношення відповідних абсолютних показників за даний період часу до середньої чисельності населення за той же період. Частка від ділення помножується на 1000. Аналогічні розрахунки проводяться для оцінки механічного приросту.

У міжнародній практиці режим відтворення населення також оцінюється за допомогою брутто - і нетто - коефіцієнтів відтворення та показника середньої тривалості життя.

Брутто - коефіцієнт відтворення (або загальний чи валовий коефіцієнт) показує середню кількість дівчат, яких народила б одна жінка, котра прожила до кінця репродуктивного періоду, за збереження впродовж її життя сучасних умов народжуваності у кожному віці. Коефіцієнт не враховує смертність дочок до досягнення ними віку матері, тому він не достатньо характеризує реальне заміщення материнської генерації дочірньою.

Нетто - коефіцієнт відтворення (або чистий коефіцієнт) являє собою кількісне мірило заміщення материнської генерації дочірньою і показує середню кількість дівчат, які народжені жінкою за весь період плідності й які дожили до віку, в якому була жінка під час народження кожної з цих дівчат. Його обчислюють окремо для кожної статі, але на практиці частіше для жіночого населення. Нетто - коефіцієнт є центральним в системі показників відтворення населення.

З метою визначення перспектив розвитку ринку праці розраховується прогнозована чисельність населення:

Чпр = ЧФ*(1+Кзаг.пр./1000)^m , де Чпр - прогнозована чисельність населення через m років; Чф = фактична чисельність населення на дату складання прогнозу.

24. Х-ка демогр процесів в Укр та їх вплив на фун-ня рп.

Головні тенденції сучасних демографічних змін в Україні:

1. Значне зменшення народжуваності населення. З 60-х років минулого століття народжуваність в Україні не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. Нині в середньому 10 жінок народжують лише 13 дітей, тоді як для простого відтворення потрібно 21-22.

Причини зменшення народжуваності: подальше зниження життєвого рівня широких верств населення; погіршення медичного, обслуговування; погіршення стану дитячого дошкільного та шкільного виховання; зростання безробіття.

2. Зростання смертності населення працездатного віку. За останні 10 років смертність населення працездат віку збільшилась на 40 - 50 %, а у найбільш продуктивній віковій групі (25 - 40 років) - навіть на 60 %.

Причини зростання смертності: глибокий ек занепад; різкий спад життєвого рівня (низька якість харчування); погіршення еколог середовища; невизначеність майбутнього.

3. Формування від'ємного сальдо зовнішньої міграції переважно за рах від'їзду людей віком 25-40 років. Вперше від'ємне зовнішньоміграційне сальдо зафіксовано в Україні у 1994 р. Серед мігрантів переважають люди працездатного віку (майже 62 %), що також сприяє погіршенню вікової структури населення.

4. Демографічне постаріння населення. Суч відтворення населення х-зується суттєвими віковими змінами: частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Цей феномен й називають демограф постарінням. Його головною причиною є зниження народжуваності.

Головна причина зростання числа пенсіонерів - існування пільгових умов виходу на пенсію майже для двадцяти категорій працівників, а також за вислугу років.

Скорочення тривалості життя1989 по 1995 р. середня очікувана тривалість життя у чоловіків скоротилася з 66,1 до 61,8 року, а у жінок - з 75,2 до 72,7. За цей період різниця між тривалістю життя чоловіків і жінок зросла на 28 %. Середня тривалість життя в Україні у 1998р. становила 67,9 років.