20. Етапи формування ринку праці в Україні .
Етапи формування ринку праці в Україні поділяють в залежності від форм власності і залучення до праці. Національний ринок праці почав формуватися за радянських часів і пройшов наступні етапи:
Мілітаризація праці в умовах військового комунізму, риси якої виявилися в наступні десятиріччя через мобілізацію робочої сили й організацію примусових робіт.
Часткове відновлення конкурентно-ринкових відносин у сфері праці в умовах нової економічної політики, характерною особливістю якого є лібералізація жорсткої господарської дисципліни.
Одержавлення сфери праці на основі поєднання рис перших двох етапів і зміцнення технократичної моделі організації суспільної праці в умовах індустріалізації, колективізації й повоєнного відновлення господарства (зникнення альтернативних груп роботодавців; зростання неекономічних критеріїв значущості трудової діяльності й стимулювання; вагомість соціального походження й належності до керівної партії).
Консервація монопольного ринку праці на тлі економічного реформаторства 60 – 80 – х років (змін у сфері зайнятості в період економічних реформ не було).
Трансформація ринку праці з розширенням економічного впливу різних форм власності й різних видів господарської діяльності, інтеграції в світову економіку.
У дореформений період забезпечення зайнятості населення в Україні базувалося на командно-адміністративних методах: особи, які досягли віку шістнадцяти років і які не мали обмежень щодо здоров’я, повинні були або вчитися, або працювати. У супротивному випадку вони в примусовому порядку направлялися на роботу або переслідувалися законом (об’являлись “дармоїдами” ). Інакше, все працездатне населення країни було кріпосним у держави, яка приписувала, де і за якою професією треба працювати, яку заробітну плату отримувати, які мати пільги.
Характерною особливістю ринкової економіки є те, що людина самостійно приймає рішення, працювати їй або ні. Держава не може примусити людину працювати (Закон України “ Про зайнятість населення”).
21. Характеристика сучасного етапу функціонування ринку праці.
До головних рис сучасного етапу формування ринку праці в Україні відносять:
1. На зареєстрованому ринку праці спостерігається скорочення числа безробітних. Якщо рівняти рівень безробітних за грудень 2007-2010 років то динаміка досить яскраво зобразить зменшення кількості безробітних за останні роки. (грудень 2007 - 642,3 тис. ос.; грудень 2008 - 844,9 тис. ос., але протягом всього року рівень тримався у середньому біля 620 тис. ос.; грудень 2009 - 531,6 тис. ос. та грудень 2010 - 544,9 тис. ос., у середині року кількість безробітних навіть становила менше 400 тис. ос.)
2. Поступово зменшується кількість вакансій і збільшується навантаження на одне вільне робоче місце. У грудні 2007 року кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості становила 660,3 тис. ос., потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад дорівнювала 169,7 тис. осіб, навантаження на одне вільне робоче місце – 4 особи. У грудні 2008 року спостерігалася наступна ситуація: кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості становила 876,2 тис. ос., потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад дорівнювала 91,1 тис. осіб, навантаження на одне вільне робоче місце – 9 осіб. У грудні 2009 року: кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості становила 542,8 тис. ос., потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад дорівнювала 65,8 тис. осіб, навантаження на одне вільне робоче місце – 8 осіб. І у грудні 2010 року: кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості становила 564,0 тис. ос., потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад дорівнювала 63,9 тис. осіб, навантаження на одне вільне робоче місце – 9 осіб.
3. Має місце регіональна розбіжність у рівнях зайнятості і безробіття. За рівнем зайнятості у 2010 році найбільші показники мають Донецька (1981,1 тис. ос.), Дніпропетровська(1555,3 тис. ос.), Харківська (1275,6 тис. ос.) та Львівська (1101,2 тис. ос.) області. Найменші ж показники мають Чернівецька (384,7 тис. ос.) та Волинська (437,8 тис.ос.) області. Що стосовно рівня безробіття, то найбільші рівні у 2010 році мали Донецька (188,5 тис. ос.) та Дніпропетровська (116,6 тис. ос.) області, а найменші – Чернівецька (35,2 тис. ос.) та Волинська (40,1 тис. ос.). Отже з наведених даних досить яскраво видно цей розрив.
4.Чітко виражена “жіноча”, “молодіжна” і “сільська“ незайнятість, що пов’язано з дискримінацією в прийомі на роботу та реформуванням аграрного сектору економіки у 2009 році не спостерігається.
5.Ринок праці в Україні є гіпертрофованим тіньовим. Рівень прихованого безробіття досить високий, що може бути викликане збільшенням заборгованості держави по виплатам заробітної плати.
6.Низька професійно-територіальна мобільність робочої сили через негнучкість системи державної професійної освіти та дорожнечу житла.
7. Складна демографічна ситуація. Сьогоднішній і завтрашній стан ринку праці в Україні залежатиме від високого рівня народжуваності, який відзначався на початку 80-х років. Зараз цей контингент досягає працездатного віку і виходить на ринок праці. Отже, маємо природне зростання пропозиції.
8. Дешевизна робочої сили. Вартість робочої сили в Україні нижча, ніж в Західній Європі, США, Японії, Центральній і Східній Європі та країнах ближнього зарубіжжя.
В Україні продовжує підсилюватися податковий тиск на грошові доходи, причиною чого є зростання номінальної заробітної плати, у тому числі й через постійне підвищення державного мінімуму оплати праці, і тривале існування заниженого рівня неподаткового доходу громадян. Також негативно сказується на заробітній платі інфляція, яка значно знижує рівень реальної заробітної плати.
Таким чином, вітчизняний ринок праці на сучасному етапі свого розвитку глибоко деформований і функціонує з стійким порушенням стихійних регуляторів зайнятості, якими є вартість робочої сили і конкуренція. Підвищити їхній вплив на формування прогресивної структури зайнятості покликаний такий фактор, як роздержавлення сфери зайнятості, виникнення можливостей альтернативних форм зайнятості в інших секторах економіки, самозайнятості, підприємництва.