Анализ производительности труда.

Показатели производительности работы характеризуют качественную сторону использования рабочей силы на предприятия и являются одними из важнейших обобщающих показателей деятельности предприятия. Это предопределяет необходимость очень тщательного изучения этого показателя во время любого анализа.

Для оценки уровня производительности труда применяется система обобщающих, частных и вспомогательных показателей. К обобщающим показателям относятся среднегодовая, среднедневная и среднечасовая выработка продукции одним рабочим, а также среднегодовая выработка продукции на одного работающего в стоимостном выражении. Частные показатели – это затраты времени на производство единицы продукции определённого вида (трудоёмкость продукции) или выпуск продукции определённого вида в натуральном выражении за один человеко-день или человеко-час. Вспомогательные показатели характеризуют затраты времени на выполнение единицы определённого вида работ или объём выполненных работ за единицу времени.

Наиболее обобщающим показателем производительности труда является среднегодовая выработка продукции одним работающим. Величина его зависит не только от выработки рабочих, но и от удельного веса последних в общей численности промышленно-производственного персонала (ППП), а также от количества отработанных ими дней и продолжительности рабочего дня.

Производительность труда определяют как в натуральных, так и в стоимостных измерителях. Натуральные измерители используют там, где вырабатывают один вид продукции или несколько очень похожих изделий. Денежный измеритель имеет более универсальный характер и может быть использован на любом предприятии.

Анализ начинают с оценки выполнения плана по выработке продукции одним работающим в стоимостном выражении. Затем сравнивают показатель отчетного периода с показателями за прошедший год и с показателями родственных предприятий.

От этого общего показателя производительности труда следует перейти к более детализированным показателям, таким как выработка продукции одним основным рабочим.

На следующем этапе проводят анализ основных факторов, которые повлияли на общий показатель производительности труда. Решающим фактором является выработка продукции одним рабочим, который, в свою очередь, зависит от факторов использования рабочего времени и среднечасовой выработки одного рабочего. Последний показатель формируют прежде всего факторы технической оснащенности труда, технологии, квалификации рабочих, интенсивности труда и др. Завершают анализ подсчетом резервов роста производительности труда и разработкой мероприятий по их реализации.

Повышение производительности труда достигается за счёт:

А) снижения трудоёмкости продукции, т. е. сокращения затрат труда на её производство путём внедрения мероприятий НТП, комплексной механизации и автоматизации производства, замены устаревшего оборудования более прогрессивным, сокращения потерь рабочего времени и других в соответствии с планом организационно-технических мероприятий;

Б) более полного использования производственной мощности предприятия, так как при наращивании объёмов производства увеличивается только переменная часть затрат рабочего времени, а постоянная остаётся без изменения. В результате затраты времени на выпуск единицы продукции уменьшаются.

Аналіз трудомісткості продукції (Савицька Г.В., Аналіз г.д.п., стор.204-207, 218-223)

Розрахунок планових трудових показників доцільно починати з обгрунтування планової трудомісткості виробничої програми. Трудомісткість- витрати робочого часу на одиницю чи весь обсяг випуску продукції. Саме трудомісткість виробництва визначає величину таких показників як чисельність персоналу і продуктивність праці. Для планування праці розраховують трудомісткість окремих операцій, виробів, робіт, а потім і усієї виробничої програми як суми трудомісткості кожного виробу (роботи), помноженої на обсяг випуску виробів у плановому періоді.

Трудомісткість має свою структуру. Технологічна трудомісткість визначає витрати праці основних робітників за виробничими операціями, деталями і готовими виробами. Трудомісткість обслуговування визначає витрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів які зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість складається з трудомісткості технологічної і обслуговування.

Трудомісткість управління складається з витрат праці керівників, спеціалістів та службовців.

Трудомісткість може бути нормативною, плановою і фактичною.

Нормативну трудомісткість розраховують на підставі діючих нормативів та норм (часу, виробітку, обслуговування, чисельності).

Планова трудомісткість для продукції що вже випускалася раніше відрізняється від нормативної на величину зниження трудозатрат, що плануються в поточному періоді за рахунок реалізації технічних і організаційних заходів.

Фактична трудомісткість це сума здійснених трудозатрат на обсяг продукції (виконаний обсяг робіт, послуг). Її розраховують з метою аналізу виробництва, виявлення резервів зниження трудозатрат на майбутній плановий період. В процесі проведення аналізу трудомісткості продукції (робіт, послуг) вивчається її динаміка, виконання плану по її рівню, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці.

Розглянемо приклад.

За базисний період трудомісткість продукції склала 33,2 тис. нормогод.,

заплановано на наступний період 32 тис. нормогод., фактично вона складає

29,42 тис. нормогод.

Порівнянням запланованої і базисної трудомісткості визначається рівень виконання планового завдання по зниженню трудомісткості продукції 32 / 33,2*100 = 96,4 %, тобто заплановано зниження трудомісткості на 96,4 - 100 = 3,6 %.

Фактичне зниження трудомісткості до рівня базисного року складає

29,42 / 33,2 * 100 = 88,6 %, тобто трудомісткість фактично знижена на

88,6 - 100 = 11,4 %. Це позитивне економічне явище.

Заплановане зростання продуктивності праці, а саме годинного виробітку за рахунок зниження трудомісткості

ПТ пл. = 3,6 * 100 / 100 - 3,6 = 3,75 %

Фактичне зростання продуктивності праці за рахунок зниження

трудомісткості до рівня базисного періоду

ПТ факт. = 11,4 * 100 / 100 - 11,4 = 12,85 %

План по зниженню трудомісткості перевиконано на 11,4 - 3,6 = 7,8 %

Продуктивність праці зросла на 12,85 - 3,75 = 9,1 %.

Далі визначається вплив факторів на зниження трудомісткості продукції. Відомі такі їх групи: 1.технічний рівень виробництва, організація виробництва, нераціональні витрати часу у зв’язку з браком 2. зміна обсягу виробництва, зміна структури продукції.

В завершення аналізу визначаються резерви зниження трудомісткості за окремими виробами та в цілому по підприємству.

Анализ влияния трудовых факторов на объем товарной продукции.

Таблица №3. Данные для анализа трудовых факторов

Показатель	По плану	Факти- чески	Отклоне-ние (+, -)	Процент выполне-ния плана
1. Товарная продукция, тыс. грн	1320	1323	+3	100,2
2. Количество работников	178	171	-7	96,07
3. Из них рабочих Чр	150	140	-10	93,33
4.Общее количество отработанных всеми робтниками: а) человеко-дней б)человеко-часов	33000 264000	29400 220500	-3600 -43500	89,09 83,52
Расчетные показатели
5. Количество отработанных дней одним рабочим (с.4а : с.3) Д	220	210	-10	95,45
6. Продолжительность рабочего дня (с. 4б : с.4а), часов П	8,0	7,5	-0,5	93,75
7.Среднее количество часов, отработанных одним рабочим (с. 4б : с.3)	1760	1575	-185	89,49
8.Среднегодовая выработка, грн.: а) одного работающего ППП (с.1 : с.2) В ппп б) одного рабочего (с.1 : с.3) В рг	7415,7 8800	7736,8 9450	+321 +650	104,33 107,39
9. Среднедневная выработка одного рабочего (с.1:с.4а), грн.	40	45	+5	112,5
10.Среднечасовая выработка одного рабочего (с.1 :с.4б), грн,В рч	5	6	+1	120,0
11.Уд. вес рабочих в составе промышленно-производственного персонала (с.3 :с.2 *100), % УД	84,27	81,87	-2,4	Х