1.5. Модель Jloтмана

Ю.М.Лотман - активний послідовник формальної школи 30-х pp. з якої він запозичив ідею "деавтоматизації" як характерну длі літературної мови, на відміну від побутового спілкування, яке є автоматичним. Ю.М.Лотман був незадоволення моделлю Р.Якобсона оскільки вона не дозволяє під час передачі повідомлення виникаті будь-чому новому'. Тому він висунув шерег нових тез:

- культура породжує нові повідомлення за допомоги нових мов;

- культура зорієнтована щонайменше на дві мови, наприклад, зо­бражальну та словесну;

- комунікація - це переклад з мови мого "Я" на мову твого "Ти":

тобто коди учасників не є тотожніми, а лише перехрещуються;

- жодна "монологічна" структура не може виробити принципово нового повідомлення, бо не є мислячою, якою може бути лиш< діалогічна (двомовна) структура як мінімум;

- пам'ять культури є механізмом активного моделювання нового що повернуте у минуле.

Ми можемо умовно зобразити деякі з наведених характеристики таким чином:

Мова1 Мова3

Адресант Текст Адресат

Мова2 Мова4

Рис. 4 Модель комунікації Ю.М.Лотмана

В одній із своїх останніх праць Лотман підкреслював ще один з аспектів подібного підходу. Йдеться про категорію авторитетності, яку він вважав за досить важливу для російської культури. Він писав: "Центр уваги переноситься з того, "що" сказане, на те, "ким" це сказане, а також від кого цей останній отримав повноваження на подібне висловлювання"².

'Див.: Лотман Ю.М. Культура как коллективный интеллект и проблемы искусственного разума.- М., 1977.

''Лотман Ю.М. Тезисы к семиотике русской культуры // Ю.М.Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. • М., 1994. - С.407.

14

Ю.M.Лотман критикує схему Р.Якобсона за заміну понягтя "Мова" цоіія і тям "Код". Код нс мас історії, саме тому можна уявити адресанта та адресата як таких, що мають повністю ідентичні коди й зовсім не мають нам'яті. Сам Ю.М.Лотман вважає, що мова - цс "код плюс ного історія"¹. 1 діалог саме тому цікавий, що він дає можливість передати те, що пе перехрещується в кодах, що пс перекладається при перекладі. Переклад створює нові повідомлення, як цс маємо у випадку перекладу з мови прози, наприклад, на мову кіно.

Відповідно Ю.М.Лотман надає особливої ваги саме художньому тексту практично в усіх своїх працях². Він доходить висновку, що художній текст цікавий своєю нспсредбачуваністю. Саме тому ми використовуємо ці типи текстів багато разів. Тексти звичайні не здатні на повторне функціонування. Тому Ю.М.Лотман вважає, що мистецтво розширює простір непередбачуваного, це простір свободи.

1.6. Модель знака

Р.Якобсон і Ю.М.Лотман закладали в свої моделі поняття "Мови" або "Коду", для яких суттєвим елементом є знак. Даючи свободу на цьому рівні, Ю.М.Лотман відповідно отримував більш творчий процес комунікації. Тому нам слід уважніше придивитися до поняття знака. Зііак - це об'єднання в одній одиниці елементів змісту та форми. Слово "стіл", наприклад, з одного боку має чотири літери, а. з іншого - за ним стоїть досить складна інформація про конкретний об'єкт. Отримавши в свої руки знак, людство відразу виграло. Адже тепер, щоб передати інформаційно насичене повідомлення, я можу користуватися інформаційно ненасиченою формою. Тобто, передаючи 4)орму, я водночас передаю й зміст. Фізичні процеси передають лише форму повідомлення. Тобто знак - це енергетична, інформаційна й ще будь-яка перемога людства.

'Лотміїн Ю.М. Культура и взрыв. M., 1992. С".13. "Див. наприклад: Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М., 1970.

15