4.3.3. Тактильний

Тактильний канал використовується у шрифті Бройля, яким друкуються книжки для сліпих. На тактильну інформацію, наприклад, спираються газетні розповіді про те, як перевірити, чи справжній долар. Для людей відчуття дерева є приємнішим, ніж відчуття металу. Люди часто намагаються доторкнутися до того, що їх цікавить. Тому в музеях обов'язково з'являються застережливі написи "Не торкатися". Людська ласка - ііе теж завжди фізичний дотик. Отже, тактильна інформація теж є досить важливою у нашому житті.

'Див.: Якобсон Р. К вопросу о зрительных и слуховых знаках // Семиотика и искуситвомстрия. М., 1972.

64

65

4.3.4. HioxoBiiii

Нюховий KtiiKL'i людство не використовує достатньою мірою. Хоча вважається, що жіночі парфуми використовуються як спеціальні атрактори, що майже фізично діють на чоловіків. Відповідні фірми •займаються пошуком парфумів, які б могли викликати довіру у того, хто їх відчує. Такс замовлення вони мають від продавців автомобілів.

Запахи залишаються в людській пам'яті досить довго. Деякі літературні твори спираються на цс у спогадах своїх героїв.

Але нам важко уявити собі цілу систему комунікації, побудовану на тлі цього каналу. Адже тоді той, хто говорить має носити з собою цілий арсенал пляшок. До того ж запахи не так швидко зникають, тому довгий "текст" не так легко буде прочитати, бо там відбудеться суміш різних запахів.

З іншого боку, запахи відіграють набагато суттєвішу роль у тваринному світі. Кількість відтінків, що їх розрізняє, приміром, собака, перебуває за межами нашого уявлення.

Було проведене цікаве дослідження на суто філологічну тему - назви пахощів у французькій мові у минулому. І виявилося, що цей текст дав відповідь на питання, яке цікавило всіх, хто читав про середньовіччя. Як вони могли там жити, коли викидали-виливали всі покидьки прямо на вулицю з вікна?! Виявилося, що назви цих пахощів з'являються набагато пізніше. Отже, поріг сприйняття цього був у минулому інший. Коли він змінився, люди відчули ці пахощі, з'явилися їхні назви. И усі "побачили", як це погано...

"Спеціалістами" з пахощів є собаки, які шукають наркотики. Відповідні професії є у парфумній промисловості.

Сексологи скаржаться, що американська жінка не має природного запаху: вона вся у парфумах, милі, шампуні. Індивідуальною характеристикою тут стає свій підбір парфумів. Ми чуємо такі висловлювання, як "цс мої улюблені парфуми".

Пахощі є нестійкими, недеталізованими, тому нам важко уявити собі текст типу "Війни і миру", який буде записаний мовою пахощів. Хоча як додаток це можливо (порівняйте, наприклад, експериментальні покази кінострічок, де у відповідних місцях глядач отримував і пахощі). |

Пахощі часто-густо кодуються у поетичних текстах:

"Ту r ллються пахощі густі", "Знов ясно, пахощі, тепло", "Вітри несли їй пахощі майові"

(Олександр Олесь)

Ç пахощі, які чітко пов'язані лише зі своїм контекстом. Цс в першу чергу пахощі з релігійної комунікації. Цс, наприклад, пахощі міри (за православним богословським словником, вони містять 31 складник). Інші контексти мають пахощі бензину. Є свої пахощі у залізниці та ін.

4.3.5. Смаковий

На грунті смакового каналу теж важко уявити собі розгалужену систему комунікації. Якби так було, викладач приходив би до аудиторії з цілим оберемком чогось їстівного, студенти їли у бібліотеках книжки... Одразу стає зрозумілою негативна риса - цей канал потребує значних матеріальних витрат.

Хоча в ньому можна знайти відповідності мовним структурам. Є синтаксис: компот не може йти попереду борщу. Є семантика: страви пов'язані з національними особливостями. Французькі дослідники (К.Леві-Строс, Р.Барт) намагалися побудувати семіотичне дослідження їжі, але це доволі штучні теорії.

На сьогодні людство майже нічого нового не додало до того, що їли колись. Навіть навпаки, ми вже забули багато з того, що було відомим у минулому. Їжа тоді була більш важливою частиною соціального життя, ніж зараз. Стародавні римляни їли досхочу, смакуючи все, завдяки тому, що час від часу спорожнювали свій шлунок. Тобто вони їли заради смакових якостей. У кулінарному мистецтві можна знайти паралелі поезії, натомість наша звичайна їжа с прозою. Римляни й читали подібні "поетичні" твори, але не очима. Або згадаймо, з яким інтересом ми читаємо, що саме їли відомі люди. В останні роки багато було написано про обіди у Й.Сталіна.

На закінчення згадаємо, що в останні роки з'явилася нова наукова сфера, яка отримала назву НЛП - нейролінгвістичнс програмування. Можемо розглядати її як гіпотезу, але як досить цікаву гіпотезу. В межах неї вважасться, що людина може бути зорієнтованою лише на один канал, який для неї є головним. Людина, наприклад, може бути

66

67

ні іуальиою або аудіальною. її тоді вона для опису своїх внутрішніх с гані| використовує відповідні характеристики: "Життя такс безбарвне" a6ij "Цс правильне рішення бриніть у мені". Відповідно ііаїн вплив на цкз людину слід будувати в тому каналі, на який вона зорієнтована. Для тою, щоб вийти натнії каналу, в термінах цієїі-рупи-ііа"рсіірсзентаційн> систему", робляться відповідні експерименти, під час яких стежать за! рухом очей у відповідь па той чи інший подразник. За цим рухом, який| реально не контролюється людиною, можна вийти на тип ї| "рспрсзсптаційної системи". Цс особливо важливо у випадку| психотерапії, коли психотерапевту необхідно знайти причини та наслідки! тієї чи іншої фобії, що її має людина. Тому тут досить важливим є ношук| об'єктивних методик. Нейролінгвістичнс програмування - одна з таких | можливостей'.