34. Державний борг, механізм його формування. Види та класифікація державного боргу.

Державний борг – це сума заборгованості держави за випущеними та непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам та ін.

Внутрішній державний борг – це заборгованість держави перед усіма утримувачами облігацій внутрішньої державної позики та інших цінних паперів, тобто перед громадянами та підприємствами своєї країни.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними кредиторами.

Розрізняють поточний та капітальний державний борг.

Капітальний борг – загальна сума заборгованості минулих років і %, що мають сплачуватися за позиками.

Поточний борг – це сума видатків, які пов’язані з погашенням у поточному році боргових зобов’язань і належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на цей момент позик.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на монетизований та немонетизований борг.

Монетизований борг складається з боргів держави комерційним банкам, як основним утримувачам державних цінних паперів.

Немонетизований борг складається із:

1. Невиконаних державою фінансових зобов’язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством.

2. Заборгованості з господарських відносин з реальним сектором економіки.

Обслуговування державного боргу – це сукупність заходів держави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, погашення позик, виплати відсотків за ними, а також уточнення і зміни умов.

Рефінансування – це здійснення нових запозичень для погашення попередньо здійснених позик.

Реструктуризація – включає зміну умов та термінів погашення раніше випущених позик.

Конверсія державного боргу – це зміна доходності позик у бік зменшення.

Консолідація – це зміна термінів дії позик.

Причини анулювання державного боргу:

1. Фінансова неспроможність країни (оголошення дефолту).

2. Прихід до влади нових політичних сил, які відмовляються брати на себе зобов’язання попередників.

35. Об’єктивна необхідність і сутність страхового захисту.

Ризик як істор. категорія виник на поч..цивілізації і його походження поясн. з відчуттям страху, небезпеки, нещастя, знищення. Як екон. категорія – виник з появою товарно-грош. відносин і від обр. подію яка відбулась чи ні. Ризик-можливість виникнення збитку внаслідок дії переважно зовн. факторів, які при оцінці ситуації були відсутні або невідомі, та вплив яких може змін. ймовір. досягнення бажаного результату. 1)Причини ризиків: природні, антропогенні. 2) Об’єкти ризику: майнові, особові 3)Наслідки: чисті, спекулятивні 4) Величина збитків:звичайні, малі, середні, великі, катастроф. 5)Можливість настання: потенційні, реальні, реалізовані події 6)Можливості страх. ризиків:ті, що підлягають страх і ті що ні.

Страх.ризик–такий ризик,який підлягає вимірюванню, оцінці з позиції ймов.настання страх.події та кіл-них хар-к можливого збитку. Основні критерії:1)можливий2)випадковий хар-р3)настання страх.випадку як реалізація ризику на повинна бути пов’яз.з волевиявленням особи4)факт настання страх.випадку повинен бути невідомий у часі і просторі5)наслідки реалізації ризику повинні бути об’єкт.виміряні і оцінені.

Страх.захист–ек.відносини, пов’яз. з попередж. локалізацією руйнівних наслідків стих. лих, а також із безумов. відшкодуванням завданих збитків. Ознаки:1)ймовір.хар-р виникнення стих.лиха або ін. прояву його негатив.лиха 2)вираж.втрат в натур.або грош.формі 3)об’єкт.необхідність компенсації втрат 4)реалізація заходів попередж.та пом’якш.наслідків конкретн.страх.події.

Страх.фонд–сук-сть виділених та зарезервованих запасів матер.благ, що призначені для здійснення страх. захисту. Мета:відновлення та стабілізація ситуації. Централіз. фонд–сук-сть грош. коштів, які знаходь. в розпорядженні держави, адмін.-територіальної одиниці і признач.для відшкодування збитків,усунення наслідків стихійних лих, великих техног.аварій, ін.страх.подій шляхом перерозподілу заг.держ.ресурсів. Фонд самострахування– форм.децентраліз.методом,на рівні госп.суб’єкта,його метою є подолання тимчасових труднощів та відшкодування втрат виробництва при настанні страх.випадку шляхом використ.власних ресурсів і має як правило грош.форму.Недоліки:1)дорога форма страх.захисту,оскільки суб’єкт госп.повинен витрач.кошти на створ.страх.резервів у повному обсязі,що зменш.його фінан.можливості.2)відволікання значних фінан.ресурсів з виробн..процесу для форм.страх.фонду, джерелом якого є чистий прибуток,значно зменш.рентабельність суб’єкта господарюв.3)самострахування вимагає кваліфік.управління резервними фондами.

Страх.фонд страховика–форм.в кожній страх.компанії у вигляді страх.резервів у грош.формі, за рахунок внесків страхувальників.Цільове призначення: відшкодув.збитків у разі настання страх.випадку. До основних принципів функціон.страх.фонду належать: 1)компетентність2)різноманіт.організац.форм3)специфіка галузей екон.та суб’єктів власності4)держ.регулювання.