План викладення і засвоєння матеріалу

1. Методичні основи наукових досліджень.

2. Загальнонаукові методи.

3. Специфічні методи.

4. Міждисциплінарні методи.

5. Структурний аналіз в РПС.

6. Розрахункові обґрунтування розміщення галузей і виробництва у регіоні.

7. Регіонально-економічна діагностика.

1. Методичні основи наукових досліджень

Наукові засади регіональної економіки визначаються насам­перед методами цієї науки. Методи науки — це способи пізнання дійсності, планомірний шлях встановлення істини. Сукупність методів дослідження, які використовуються в науці, формують її методологію. Методи вивчення об'єктів і явищ можна вважати науковими, якщо вони забезпечують розкриття сутності процесів у їх розвитку.

Найбільш загальним, визначальним для всіх наук є діалек­тичний метод. Спираючись на нього, в кожній галузі знань роз­робляється своя галузева методологія і методика досліджень.

Всі методи діляться на: наближені (прості) і точні (складні).

Наближені методи.

• Показники динаміки виробництва і вжитку;

• Показники структури:

а) галузевої;

б) територіальної.

• Коефіцієнт територіальної концентрації виробництва і вжитку. Розраховується на 1000, 10000км² території, на 1, 100 га сільськогосподарської площі, на душу населення;

• Ранжируваний ряд територіальних одиниць по виробництву (вжитку) продукції.

На основі наявних розрахунків області, економічні райони або інші територіальні утворення ранжують по тій, що убуває або зростає залежно від завдань аналізу.

Точні (складні) методи - це економіко-математичні методи.

У регіональній економіці методи використовуються під кутом зору територіальності об'єктів.

Процес наукового пізнання проблеми розміщення в загальному вигляді можна розбити на етапи:

1. Програмний – розробка програми наукового дослідження, постановка цілей і завдань, обґрунтування теми, визначення виконавців і етапів, собівартості робіт, очікувані результати.

2. Інформаційний – збір і обробка інформації, розробка анкет і паспортів досліджуваного об'єкту для її збору.

3. Аналітичний – аналіз і синтез інформації.

4. Модельний – розробка і реалізація системи моделей прогнозування і планерування для різних рівнів.

5. Алгоритмічний – точно певний порядок вироблення управлінських рішень, формування планів. З врахуванням економічних можливостей і суспільних потреб, а також безпосередніх і довготривалих наслідків рішень, що приймаються.

6. Концептуально-конструктивний – розробка наукових концепцій, практичних рішень, здобуття шуканого результату.

2. Загальнонаукові методи

2.1. Системний аналіз – визначає цілісний підхід до об'єкту, що вивчається, або явища. Його функція полягає в побудові взаємозв'язаної системи. У територіальній організації економіки регіону за допомогою системного підходу і системного аналізу пізнаються реально функціонуючі галузеві виробничо-територіальні системи, систе­ми розселення і більш складні їх утворення — ТВК і суспільно-ге­ографічні комплекси. На основі системного підходу визначаються шляхи вдоскона­лення розміщення виробництва, розселення і територіальної ор­ганізації невиробничої сфери регіону.

Метод складається з аналізу і синтезу і включає етапи:

• Встановлення цілісності системи, визначення мети, підбір критеріїв.

• Структуризація системи та установка і зв'язків між елементами.

• Розробка математичної моделі системи, визначення ступені її сформованості.

• Оптимізація системи.

Основними видами систематизації є:

1. Класифікація: розподіл сукупності явищ або предметів на класи відповідно до певних ознак. Наприклад, природних ресурсів за ознакою вичерпаності.

2. Типологія: спосіб класифікації об'єкту за допомогою абстрактних теоретичних моделей (типів). Наприклад, типологія країн сучасного світу по формах правління.

3. Угрупування: метод ділення явищ на якісно типові групи або підгрупи на основі обробки і аналізу статистичних даних. Наприклад, угрупування економічних районів України за об'ємом ВНП на душу населення.

Приватний прояв цього методу – порівняльний спосіб явищ, а також їх генералізує і конкретизація, часто за допомогою статистичних методів.

2.2. Метод парадигми (дослідницьких програм). Поняття «парадигму» ввів в 1964г. філософ і історик науки Р. Кун. Парадигма (у перекладі - приклад, зразок) модель постановки проблем, прийнята як зразок (модель) постановки проблем і їх рішення, методів течії, фундаментальних способів наукового пізнання, пануючих в науці в певний історичний період.

Інколи під парадигмою мають на увазі значення теорії або групи теорій, а також загальноприйняті досягнення у даній галузі науки.

2.3. Методи експертних оцінок відносяться до евристичних (неформальних) методів, тобто до таких, що спираються на досвід та інтуїцію. Прикладами традиційних евристичних процедур є різні експертизи, консиліуми, наради тощо. Порядок їх проведення по­части регламентується традицією й, у кінцевому підсумку, знову досвідом. Однак поступово й у цю сферу починають проникати різ­номанітні математичні методи обробки вихідного евристичного ма­теріалу. Тому виділяють два рівні використання методів експертних оцінок:

- якісний (використання якісних оцінок);

- кількісний (використання бальних оцінок).

У зв'язку з обмеженими можливостями застосування економіко-математичних методів (насамперед через відсутність достовірної статистичної інформації) експертні оцінки іноді є єдиним засобом вирішення поставлених завдань. Крім того, методи експертних оці­нок застосовуються для кількісного вимірювання таких подій, для яких не існує інших способів вимірювання. Наприклад, при оцін­ці важливості цілей, переваги окремих заходів, пріоритетності на­прямків соціально-економічного розвитку.

Передбачається, що експерт засновує своє судження на групі причинно-наслідкових факторів, що діють у рамках певного сцена­рію, оцінюючи ймовірність їх реалізації та їх імовірний вплив на до­сліджуваний показник. Експерт виконує різні завдання – підтримка проекту, досягнення консенсусу, пошук доріг виходу з ситуації, що склалася.

У якості експертів при проведенні досліджень регіональної еко­номіки найчастіше використовують учених, менеджерів, державних службовців. Застосовуються як індивідуальні, так і групові (колек­тивні) експертні опитування.

Широко використовуються два різновиди експертних оці­нок - сценарний метод (передбачення експертами напрямків соціально-економічного розвитку та майбутнього стану регіону) і Дельфі-метод. Останній полягає в доборі кваліфікованих експертів, анонімному заповненні ними спеціально розробленого запитальни­ка й наступній статистичній обробці результатів (середнє значення відповідей і є експертною оцінкою).