7. Причини, характер, рушійні сили та початок національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр.

Після Люблінської унії почалася широка полонізація украінських земель.

Польський король роздавав землі польським панам на Київщині, Брацлавщині,

Задніпров’ї. Польська шляхта зневажливо ставилася до всього чужого, тому з

часом польська мова, католицизм і навіть польське право стають панівними в

Україні. Вся земля вважалася власністю

шляхти або церкви, а селяни відробляли на ній панщину, яка у 17 столітті

зросла до 200 днів на рік. Встановлення кріпосної залежності, також,

ліквідувало громадську організацію, чим було зламано зв’язок членів сільської

громади. Разом з тим в Україні замість двох – православної і католицької - з’явилася третя – уніатська церква. І тому це вело до роз’єднання не тільки духовних, але й матеріальних сил українського народу.

Причиною війни був, також, національний гніт. , на

українських землях проживало багато поляків, тому це призводило до заборони

мови, традицій. Трагедією такого процесу було те, що у свідодомості широких

мас населення твердо закорінювалося насаджуване поняття про вищу польську

мову, культуру, католицьку віру, що, в свою чергу, призводило до нижчості

української мови, культури, православної віри. Польська шляхта постійно

підкреслювала своє презирство до всього українського, вживаючи термін

“хлопи”. Нова політична еліта України прагнула створити свою національну державу, сформувати в ній новий соціально-економічний лад з козацькою власністю на землю. Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Великим і значним було і релігійне протистояння православ'я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Перед у боротьбі з Річчю Посполитою вели козаки, які очолили селян, міщан і духовенство. ,

Війна почалася повстанням козаків у 1648 р. під проводом

Богдана Хмельницького, який у 1646 р. був обраний гетьманом.

Рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани, шляхта.

Головною рушійною силою були селяни. Вони втратили право на свободу, на землю, право на самоврядування. Селяни не мали права полювати, рибалити, закладати в лісах пасіки, рубати дерева, мати власний млин (зерно молотили тільки на млині у пана). Крім відробляння панщини вони платили податки збіжжям, худобою, птицею, додатково працювали на будівництві та ремонті мостів, доріг. Основною військовою силою були козаки, які з’явилися в Україні у 14 столітті. Українська шляхта теж приймала участь у війні, але керувалася власними мотивами. На той час польська шляхта володіла великими земельними наділами, займала керівні посади, а українська була обмежена правами.

Характер війни був всенародний, національно-визвольний, справедливий.

Приводом до початку повстання, що переросло в Національно-визвольну війну, стала особиста кривда, заподіяна Хмельниць¬кому чигиринським підстаростою Даніелем Чаплинським. Зі своїми слугами він пограбував та зруйнував родинний хутір Хмельницького Суботів, захопив його дружину та жорстоко побив малолітнього сина. Звернення Хмельницького до суду й навіть до короля з вимогами покарати нападника не мали результатів. Не знайшовши справедливості, він приєднався до козацької старшини, яка таємно обговорювала план повстання проти польської влади в Україні. Протягом вересня 1647 р. Хмельницький розробив план виступу проти Речі Посполитої .Подальші перемоги, Перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем стали сигналом для повстань по всій Україні, для визвольного походу української армії на захід.