17. Методологічні аспекти побудови різних видів групування.

Типологічне групування : 1. намітка типів; 2..вибір групувальної ознаки; 3. визначення числа груп та ширини інтервалу. 4. зведення виділених груп в типи. 5. Х-ка типів за допомогою системи показників. Структурне групування: 1. вибір групувальної ознаки; 2. визначення числа груп та ширини інтервалу. 3. визначення системи показників для х-ки груп. Обов’язковим є показник чисельності груп, який може бути представлений або частотою або часткою. Аналітичне (факторне): 1. вибір групувальної ознаки, 2. визначення числа груп та ширини інтервалу. 3. визначення системи показників для х-ки груп. До особливостей аналітичного групування відноситься те, що в основу групування покладена факторна ознака, а кожна виділена група характериз. середнім значенням результативної ознаки.

18. поняття про ряд розподілу, види. Ряд розподілу – це упорядкований розподіл одиниць на групи за ознакою, що варіює. Атрибутивний ряд будують за якісною ознакою та оформлюють у табл.. вигляді. Варіаційний ряд будують за якісною ознакою і складається з варіантів (окремі значення ознаки, які зустрічаються в варіаційному ряді.) і частот (це чисельність окремих варіантів чи кожної груп варіаційного ряду.) частоти виражені в частках одиниці чи відсотках до підсумку назив. частостями. В залежності від х-ку варіаційної ознаки розрізняють дискретний ряд – характериз. розподіл одиниць за дискретною (перервною) ознакою. Інтервальний ряд – будується при безперервній варіації ознаки, а також коли варіація проявляється в широких межах. 19. таблиця взаємної спряженості.

Т абл. взаємної спряженості – табл., що містить зведену числову х-ку досліджуваної сукупності за 2 та більше атрибутивними ознаками або ж комбінацією кількісних або атрибутивних ознак. Найбільшого поширення такі табл.. отримали для вивчення суспільної думки, сусп. ладу, рівня та способу життя. При побудові табл. Виходять з пропозиції, що відповіді та аналізовані атрибутивні ознаки будуть приймати тільки 2 значення А₁ і А₂, В₁ і В₂. Внутрішнє, цифрове наповнення такої табл. Складають частоти, які одночасно володіють значенням частот А і В. П-п взаємної спряженості найефективніше проявляється в разі виявлення та оцінки взаємозв’язків та взаємозалежності явищ. Можна розрахувати показники щільності зв’язку: коеф. контенгенції, коеф. асоціації, відношення перехресних шансів .К_ас= Кконт= W=ad/bc

20. Сутність та класифікація стат. Показників

Стат. показник – це кількісна х-ка явищ та процесів в умовах якісної визначеності, яка полягає у тому, що показник пов'язаний з внутрішнім устроєм та змістом самого явища. Стат. показник х-зується якісною стороною, кількісною стороною, територіальною приналежністю, інтервалом чи моментом часу. Розрізняють поняття: конкретний стат. показник – х-зує розмір, величину досліджуваного явища в даному місті вданий час. Показник – категорія – відбиває сутність та загальні риси конкретного показника без вказання на місце, час, числове значення. Класифікація показників: індивідуальний показник – х-хує окремий об’єкт чи одиницю сукупності, може мати форму абсолютної величини, відносної величини, середнього індивідуального показника. Зведені величини – х-зують групу одиниць, що є частиною стат. сукупн. або ж всю сукупн. в цілому. Можуть бути об’ємні та розрахункові. Обємні показники – є наслідком додавання значень за окремими одиницями, бувають абсолютними, відносними, середніми. Розрахункові величини отримують за різноманітними формулами та служать для вирішення окремих стат. задач аналізу. Моментні показники – дають х-ку явища та процесу на визначену дату. Однооб’єктні показники – х-зють 1 єдиний об’єкт, а міжоб’єктні величини одержують внаслідок зіставлення показників різних об’єктів. Форма вираження – відносна та середня. Загально територіальний показник – х-зує досліджуваний об’єкт в цілому по країні.