13. Графічний метод. Х-ка елементів графіка

Статистичний графік – це креслення, на якому статистичні сукупності, що характеризуються визначеними показниками, зображаються за допомогою умовних геометричних образів або знаків. Серед елементів графіка виділяють: графічний образ, поле графіка, просторові та масштабні орієнтири, експлікацію.

Графічний образ є основою графіка і представлений геометричними знаками, тобто – це сукупність точок, ліній, фігур, за допомогою яких зображуються статистичні показники. Графічними є лише ті образи, у яких властивості геометричних знаків мають істотне значення для вираження змісту статистичних величин, що зображуються.

Поле графіка – це частина площини, де розташовані графічні образи. Поле графіка має визначені розміри, що залежать від його призначення.

Просторові орієнтири графіка задаються у вигляді системи координатних сіток і необхідні для розміщення геометричних знаків у полі графіка.

Масштабні орієнтири статистичного графіка визначаються масштабом і системою масштабних шкал.

Масштаб статистичного графіка – це міра переведення числової величини в графічну.

Масштабною шкалою називається лінія, окремі точки якої можуть бути прочитані як визначені числа. Шкала включає три елементи: лінію, визначене число позначених рисками точок, цифрове позначення чисел.

Експлікація включає назву графіка, що у короткій формі передає його зміст, підписи масштабних шкал і пояснення до окремих частин графіка.

14. Класифікація графіків

За формою графічного образа статистичні графіки класифікують таким чином:

1. лінійні;

2. площинні, що можуть бути подані у вигляді стовпчикових, смугових, квадратних, кругових, секторних, фігурних, точкових, фонових графіків;

3. об’ємні.

За способом побудови і задачами зображення статистичні графіки розділяють на:

1. діаграми (порівняння, динаміки, структури);

2. статистичні карти (картограми, картодіаграми).

15. Правила побудови стат. Табл.

Наведення таблиці починається зі слів „Таблиця” з абзацного відступу, далі вказується номер таблиці без знака номера, далі ставиться тире і записується назва таблиці. Нумерація таблиць може проводитися в межах розділів і бути складною. Наприклад, таблиці 1.1, тобто перша таблиця 1 розділу тексту. Якщо на даній сторінці недостатньо місця для наведення таблиці то вона наводиться на наступній сторінці з самого її початку.

Заголовок таблиці, назви граф і рядків повинні бути чіткими, короткими, лаконічними, являти собою закінчене ціле, що органічно вписується в зміст тексту. Якщо назва таблиці складається з двох і більш речень, крапка ставиться з метою відділення речень одне від одного, але не після останнього.

У заголовках граф допускаються крапки тільки при необхідних скороченнях. Загальний заголовок до таблиці слід будувати таким чином, щоб відобразити у ньому об’єкт, ознаку, місце та час дій. Тому назва таблиці має будуватися таким чином, щоб відповідати на запитання: „Хто чи що, де та коли”. Заголовки пишуться повністю без скорочень.

Інформація, розташовувана в графах таблиці, завершується підсумковим рядком. Існують різні способи з'єднання граф з їх підсумком:

• рядок "Всього” або "Разом" завершує статистичну таблицю;

• підсумковий рядок розташовується першим рядком таблиці і з'єднується із сукупністю її доданків словами "У тому числі", які записують у скороченому вигляді: «У т.ч.:»

У групових і комбінаційних таблицях завжди необхідно давати підсумкові графи і рядки.

Якщо назви окремих граф повторюються між собою, містять повторювані терміни або несуть єдине змістовне навантаження, то до них, необхідно застосовувати загальний об'єднуючий заголовок.

Графи і рядки повинні містити одиниці виміру, що відповідають поставленим у підметі і присудку показникам. При цьому використовуються загальноприйняті скорочення одиниць виміру.

Для зручності роботи числа в таблицях варто представляти в середині граф, одне під іншим: одиниці під одиницями, кома під комою, чітко витримуючи при цьому їх розрядність. Відсутність даних про аналізоване соціально-економічне явище може бути обумовлено різними причинами, що по-різному відзначається в таблиці:

а) якщо дана позиція (на перетинанні відповідні графи і рядка) узагалі не підлягає заповненню, то ставиться знак "X";

б) коли з якої-небудь причини відсутні зведення, то ставиться три крапки "..." ;

в) при відсутності явища клітка заповнюється тире ("-") і залишається порожньою.

Для відображення дуже малих чисел використовують позначення (0,0) або (0,00), що припускають можливість наявності числа.

16. Х-ка різновидів групування

Групування – це розбиття сукупн. На групи , однорідні за певною ознакою. Мета побудови: типологічне – вирішує задачу виявлення та х-ки соц.-економ. типів. Структурне – дає можливість описати складові частини сукупності, тобто побудову типів, а також проаналізувати структурні зрушення. Аналітичне (факторне) – дозволяє оцінити зв'язок між взаємодіючими ознаками: факторною та результативною. Часовий критерій: статичне – дає х-ку сукупн. на визначений момент часу. Динамічне – х-зує сукупн. за період часу. За кількістю ознак: просте – групування виконується за однією ознакою. Багатомірне – виконується за 2 та більше ознаками. Його окремим випадком є комбінаційне. За відносинами між ознаками: ієрархічне – викон. за 2 та більше ознаками, при цьому значення 2 ознаки визначається областю значень 1. Не ієрархічне – групування при якому строгої залежності між ознаками не існує.