31) Зміст та етапи підготовки вчителя до уроку

Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

Попередня підготовка до уроку

Передбачає вивчення навчальної програми; її поясню­вальної записки, змісту самої програми, усвідомлення ме­ти і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і зав­дань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з під­ручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, пе­дагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Безпосередня підготовка до уроку

Потребує глибокого продумування кожного його струк­турного елемента і може відбуватися в такій послідовно­сті:

Формулювання мети і завдань уроку. Мета уроку має бути: освітня — домогтися міцного засвоєння знань, фор­мування практичних умінь і навичок з конкретного нав­чального матеріалу; розвиваюча — розвивати мовлення, пам'ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, актив­ність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізна­вальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колек­тиву класу.Підготовка вчителя до уроку складається з двох органічно пов'язаних між собою етапів:планування системи уроків з теми і конкретизації цього планування стосовно кожного уроку, осмислення і складання планів окремих уроків.

Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої і виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. До цієї системи, в залежності від основної дидактичної мети, можуть ввійти як уроки різних типів і видів, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів.

Успіх тематичного планування залежить від того, наскільки чітко учитель уявляє собі, що повинні учні міцно засвоїти, з чим познайомитися, що вміти, знати і т.д. Тому тематичне планування розпочинається з ретельного вивчення вчителем навчальної програми з предмету, освітніх стандартів та ін. Схема тематичного планування

1. Назва теми:

1) мета (загальна дидактична) уроку або системи уроків;

2) тип уроку (уроків);

3) спільні методи навчання (репродуктивні або продуктивні);

4) обладнання і основні джерела інформації;

5) види контрольних робіт на основі системи уроків.

2. Актуалізація:

1) опорні знання (поняття і факти) і способи дії;

2) типи самостійних робіт.

3. Формування нових понять і способів дії:

1) нові поняття і способи дії;

2) головні і другорядні проблеми та типи самостійних робіт.

4. Застосування (формування умінь та навичок):

1) типи самостійних робіт;

2) між-предметні зв'язки.

5. Домашнє завдання:

1) повторення (обсяг навчального матеріалу);

2) типи самостійних робіт.

Основою тематичного планування в даній схемі слугує дидактична структура уроку, компоненти якої містять елементи знань (понять) і способів дій, типи самостійних робіт, тобто зміст і способи навчання.

Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Оп­рацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, підібрати нові факти, приклади для напов­нення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню нави­чок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.

32)домашня самостійна робота школярів.шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи

Домашня навчальна робота: а) своєчасне повідомлення домашнього завдання

на уроці; б) систематична перевірка домашнього завдання; в) створення

умов для виконання домашнього завдання; г) подолання перевантаженості

учнів домашньою навчальною роботою; г) обмеження в часі самопідготовки:

1 клас —до 1 години; 2-3 класи—до 1,5; 4—5 класи — до 2; 6-7 класи —до

2,5; 8 клас —до 3; 9-12 класи — до 4. Для самостійного виконання домашніх завдань і здійснення самоосвіти

потрібно учня навчити: а) бути уважним і спостережливим; б) вміти

запам'ятовувати; в) користуватися мислительними операціями; г) цінувати

і розподіляти час; ґ) фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези,

конспект, реферат, анотація, рецензія та ін.).

Види домашніх завдань: а) робота з текстом підручника; б) завдання по

виконанню різноманітних вправ і розв'язання задач; в) виконання

різноманітних письмових і графічних робіт. У практиці досвідчених

учителів зустрічаються і такі види домашніх завдань: а) прочитати якусь

статтю в науково-популярній книзі; б) переглянути такий-то кінофільм; в)

поговорити на тему з тією чи іншою особою про якусь подію, факт; г)

спостерігати таке-то природне чи побутове явище; ґ) здійснити такий-то

нескладний дослід і т. п.

Методика завдання додому: а) продумана система домашніх завдань, а не

випадкова їх послідовність; б) визначення змісту домашнього завдання; в)

визначення часу на ознайомлення учнів з домашнім завданням; г) завдання

подається при повній увазі всіх учнів; ґ) зміст домашнього завдання має

бути зрозумілим усім учням; д) інструктаж про виконання домашнього

завдання має містити інформацію, що і як робити вдома.

Шляхи оптимізації домашньої навчальної роботи: а) комплексне планування

ної роботи: а) комплексне планування

завдань освіти, виховання і розвитку учнів; б) вибір учнями оптимальних

методів і прийомів навчальної роботи; в) індивідуалізація і

диференціація домашньої роботи; г) навчання школярів методів і прийомів

навчальної роботи; г) виховання у школярів пізнавальних потреб,

формування мотивів учіння.