1. Мобілізація сил Донбасу на боротьбу з ворогом

-         формування 382-ї, 393-ї та 395-ї шахтарських страйкових дивізій, окремих полків і батальйонів загальною чисельність біля 236 тисяч чоловік.

-         Народне ополчення (220 тис. чоловік)

-         Винищувальні загони, батальйони в Сталіно, Красноармійську, Торезі, Харцизьку, Доброполлі, Селідові – 53 загони, 1590 чоловік.

-         Серпень – вересень 1941 року – мобілізація сил на спорудження оборонних укріплень (210 тис. чол.)

-         Серпень 1941 року – недільник “Все для фронту, все для перемоги”, збирались гроші для фонду оборони (було зібрано 18,9 млн. рублів – на початку вересня), добровільні внески: Донецький металургійний завод побудував ескадрилью літаків “Металург Донбасу” для Південного фронту.

-         Залучення жінок до праці на виробництві, 4267 робітниць за станом на 1 липня, 3400 жінок навчились водити трактор за ініціативою П. М. Ангеліної.

2. Перехід виробництва на військові потреби, евакуація підприємств на схід

-         серпень 1941 – машинобудівельники, залізничники та металурги відправили на фронт 12 бронепоїздів (за 22 дні).

-         15 жовтня 1941 року – початок евакуації промислових підприємств, учбових та наукових закладів вглиб країни. (обладнання з 343 заводів, 25 тис. робітників відправлено до Кузбасу, Караганди).

-         Будівництво машинобудівних заводів в Узбекистані, Комсомольську-на-Амурі, Челябінську.

-         Вдосконалення технологічних процесів на Гур’євскому та Петровсько-Забайкальському металургійних заводах.

-         Впровадження комплексної механізації на шахтах Кузбасу, Караганди.

-         Освоєння нових вугільних родовищ: Байдаєвське та Абашевське в Кузбасі, Ангарське – в Середній Азії. Актюбинське – в Казахстані.

3. Окупація Донбасу німецькими військами

-         Жовтень 1941 року – Червона армія залишила Сталіно, Макіївку, Горлівку, Красноармійськ, Слов’янськ.

-         Початок листопада 1941 року – ворог зайняв центральну та південо-східну частину області й вийшов до річок Сіверський Донець та Міус.

-         В рамках окупаційного режиму проходили такі заходи:

-                     обов’язкова регістрація робітників на біржі праці,

-                     введення 14-16 годинного робочого дня,

-                     постійний нагляд солдат і поліцейських, система фізичних покарань.

-         Експлуатація шахт і заводів великими німецькими фірмами: “Крупп”, “Єліменс”, “Опель”. Для керівництва експлуатацією шахт і заводів було створено гірно-металургійне товариство “Схід”.

-         Відновлення роботи шахт (на листопад 1942 року працювало 40 вугільних шахт, однак вугілля ще привозили з Польщі).

4. Партизанська та підпільна боротьба з окупантами

-         На території Донбасу діяли 180 партизанських загонів і груп (4,2 тис. чол.). на чолі стояв обласний підпільний комітет КП(б)У. Відомі з них: Ямський партизанський загін (ком. Потирайло та Ізотов), Добропільський партизанський загін (Ланцов), Селідовський партизанський загін (Пасічний), партизнаські загони “Кармелюк”, “Галайда”, Слов’янський партизанський загін (Карнаухов), Артемівський партизанський загін (Чаплін), В Красноармійському та Єнакієвському районі діяли загони Іщенка та Компанієця. Всі вони провели близько 600 бойових операцій.

-         Також в краї на підпільних засадах діяли: 12 міськкомів і райкомів партії, 21 парторганізація, 34 організації та групи комсомольського підпілля, 3 райкоми комсомолу, 15 комсомольських і 1 піонерська організація.