1. Джерела вивчення історії України.

Поняття «історія» уживається в двох значеннях:

По-перше – це минуле людства, історичний процес, де нічого не можна змінити.

По-друге – історія – це наука про минуле, де думки, погляди міняються.

Історія є наукою тільки тоді, коли її висновки будуються на вивченні комплексу історичних джерел.

Історичне джерело – це все те, що несе на собі безпосередній відбиток минулого, пов'язаний з діяльністю людини і розкриває історію людства.

Класифікація історичних джерел:

• речовинні, матеріальні (будівлі, споруди і т.д.);

• письмові (літописи, договори, епістолярна спадщина і т.д.);

• усні (фольклор);

• лінгвістичні (мова народу);

• етнографічні (особливості побуту і культури);

• кіно- фотодокументи.

2. Допоміжні історичні дисципліни.

В історичній науці існує комплекс історичних допоміжних наук(дисциплін), кожна із яких вивчає окреме

Археологія (від гр.arhaios – стародавній) – допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію суспільства по матеріальних залишках життя і діяльності людей – речовинним (археологічним) пам'ятникам. Досліджує окремі стародавні предмети (знаряддя праці, судини, зброя, прикраси) і цілі комплекси (поселення, клади, могильники), що відкриваються археологічними розкопками, на підставі чого відновлює соціально-економічну історію епох, які мало або зовсім не освітлені письмовими джерелами. Археологія оформилася до початку ХХ в. (до цього археологія, що вивчає античність, мала мистецтвознавчу спрямованість). Розділи археології виділяються по епохах (кам'яне століття, бронзове століття і т.д.), іноді – по країнах і культурно – історичним областям, по етнічних ознаках.

Етнографія (від гр. ethnos – народ, плем'я) - допоміжна історична дисципліна, що вивчає побутові і культурні особливості народів миру, проблеми походження (етногенез), розселення (етногеографія) і культурно-історичних взаємостосунків народів.

Епіграфіка - допоміжна історична дисципліна, що вивчає стародавні і середньовічні написи на камені, металевих, дерев'яних, кістяних, скляних і керамічних виробах.

Ономастика - допоміжна історична дисципліна, що вивчає імена власні, а історична ономастика – їх історію.

Хронологія - допоміжна історична дисципліна, що вивчає системи літочислення і історію їх розвитку. Одержала назву від гр. слів «хронос» - час і «логос» - навчання, наука.

Мета історичної хронології полягає у визначенні часу (дат) історичних подій і документів. Вона досліджує, визначає, уточнює і перевіряє дати джерел, приводить їх у відповідність з сучасною системою рахунку часу..

Метрологія (від гр. «метрон» - міра) допоміжна історична дисципліна, що вивчає різні міри – довжини, площі, об'єму і ваги – в їх історичному розвитку і взаємному зв'язку. Задачею метрології є вивчення , історії складання і розвитку різних систем вимірювання, приведення заходів вимірювань, що існували у минулому у різних народів, у відповідність з сучасними метричними заходами.

Нумізматика - допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію монетної чеканки і грошового обігу по монетах, грошових злитках і т.д.

Генеалогія - допоміжна історична дисципліна, що вивчає походження і споріднені зв'язки історичних осіб, пологів, прізвищ, родоводи.

Палеографія - допоміжна історична дисципліна, що вивчає розвиток писемності (матеріали і знаряддя листу, графічну форму письмових знаків, системи скорочень і тайнопису, прикраса і оформлення рукописів). Сприяє визначенню авторства, часу і місця створення пам'ятника.

Дипломатика - допоміжна історична дисципліна, що вивчає структурні частини і достовірність документів.

Археографія – допоміжна історична дисципліна,яка розробляє методику видання письмових історичних джерел.

Історіографія - допоміжна історична дисципліна, що вивчає історію історичної науки.