Статистичні таблиці, їх основні елементи, різновиди та правила побудови.
Існують три способи представлення статистичних даних: в тексті, в таблицях, графічно.
Частіше всього результати обробки статистичних даних оформлюються у вигляді статистичних таблиць. Таблична форма дозволяє висловити матеріал найбільш зручно, компактно, наочно і раціонально. Основна перевага табличної форми викладу статистичних даних полягає в тому, що за допомогою таблиць легше всього здійснювати порівняння, зіставлення і аналіз цифрової інформації.
Слід мати на увазі, що не кожна таблиця, що має цифрову інформацію, є статистичною! Статистичними вважаються тільки ті таблиці, в яких містяться результати (підсумки) зведення первинної статистичної інформації.
Статистичну таблицю можна представити як своєрідну логічне речення - в ній розрізняють підмет і присудок. Підмет - те, про що йде мова в таблиці, що характеризується (підприємство, населення, врожайність).
Присудок - те, що мовиться про підмет, тобто ті показники, які характеризують підмет (випуск продукції, число працюючих, валовий збір зерна і т.п.).
За побудовою підмета таблиці підрозділяються на: прості, групові і комбінаційні.
Прості - це ті, в яких підмет є переліком окремих одиниць сукупності (заводів, районів, об'єктів), а також динамічні таблиці, де підметом є окремі роки, місяцями або іншими періодами часу.
Групові - ті, підмет яких містить групування одиниць спостереження за однією ознакою.
Комбінаційні - підмет яких містить групування одиниць спостереження за двома і більш ознаками.
Групові і комбінаційні таблиці називаються одним словом - складні.
При побудові таблиць необхідно:
Щоб кожна таблиця мала докладну назву, що показує яке коло питань виражається або ілюструється таблицею. Тобто чіткість заголовків, їх стислість і виразність.
В назві таблиці вказати період часу, за який приведені дані, або момент часу, до якого вони відносяться.
В назві вказати одиниці вимірювання, якщо вони однакові для всіх табличних клітин. Якщо неоднакові, то вони вказуються в заголовках граф або рядків. Якщо кожний рядок має свою особливу одиницю вимірювання, то для їх позначення слід відводити спеціальну графу.
Бажано давати нумерацію граф. Це полегшує користування таблицею і дозволяє показати спосіб розрахунку цифр в графах. Наприклад, в заголовку 3-ї графи може бути вказано (гр.1 + гр.2).
Перша графа призначається для бічних заголовків і тому в нумерацію не входить. Вона позначається буквою «А».
Статистична таблиця, як правило, повинна мати підсумки по графах і рядках - «разом» або «всього».
Округлення чисел у всіх графах і рядках слід проводити з однаковою точністю.
В кожній клітині таблиці повинне стояти яке-небудь число. Якщо число чомусь відсутнє, то це повинне бути пояснено наступним умовним чином:
якщо клітина взагалі не підлягає заповненню, то в ній ставлять знак «х»;
якщо відомості відсутні, (.), чи «нема від.»;
якщо відсутнє саме явище (сам факт), то ставлять тире (-);
якщо числове значення менше прийнятої в таблиці точності, то ставлять «0,0» або «0,00».
У разі потреби в таблиці робляться зноски та примітки, які треба взяти до уваги при читанні таблиці. Так, якщо поряд з якимсь числом стоїть знак (*), це значить, що дані є попередніми, або вказати джерело інформації звідки вони взяті.
Поняття статистичного графіка, його призначення та основні елементи.
Статистичний графік є умовним зображенням статистичних величин за допомогою ліній, геометричних фігур, рисунків або схематичних географічних карт. Графік, на відміну від таблиці, створює свого роду готовий образ явища, що вивчається, і дозволяє відразу помітити особливості, взаємозв'язки і закономірності, що містяться в цифровому матеріалі. За допомогою графіків можна зробити висновки, які на основі таблиць були б скрутні.
Головна задача графіків - наочне представлення фактів соціально-економічного життя. Вони знаходять широке вживання для популяризації різних статистичних даних і виконують важливу контрольну функцію, виявляючи різного роду помилки і неточності в цифровому матеріалі. Разом з тим, їх вживання має деякі обмеження:
Графік не може включити стільки даних, скільки їх може містити таблиця.
Графік часто використовується для зображення загальної ситуації, а не деталей, тому представляє, як правило, округлені, не зовсім точні дані.
Побудова графіка більш трудомістка ніж побудова таблиці.
Статистичний графік відрізняється від всіх інших графічних зображень тим, що він завжди зображає тільки статистичні показники.
Існують наступні основні вимоги до статистичних графіків:
графік повинен точно відображати початкові дані, представлені в таблиці;
графік повинен бути наочним, зрозумілим і легко читатись;
графік повинен бути, по можливості, художньо оформленим.
До основних елементів статистичного графіка відносяться:
графічне зображення (основа графіка) - це геометричні фігури, лінії, сукупність точок, за допомогою яких зображаються статистичні величини;
поле графіка - місце розташовує графічних зображень;
просторові орієнтири - це координатна сітка, на основі якої будується графік;
масштабні орієнтири - це розташована по осях координат масштабна шкала, на якій зліва направо і від низу до верху наносяться показники;
експлікація графіка - словесне пояснення змісту графіка.
Графічне зображення - його вибір має важливе значення при побудові графіка. Воно повинне відповідати меті графіка і найбільш точно і виразно зображати статистичні дані.
Залежно від вживаних графічних зображень графіки бувають:
точкові - застосовується сукупність точок;
лінійні - коли застосовуються лінії;
площинні: стовпчикові, квадратні, кругові і т.д.
Крім того, графіки можуть бути і у вигляді негеометричних фігур - рисунків, окремих предметів, силуетів і т.д. Такі графіки називаються фігурними.
Поле графіка - характеризується певними розмірами і пропорціями.
Розмір
поля залежить від призначення графіка.
Що ж до пропорцій, то вважається, що
найзручнішої для сприйняття оком людини
пропорцією є прямокутник із співвідношенням
сторін 1:
,
тобто 1:1,414 або приблизно 5 : 7.
Це співвідношення прийнято і в стандарті паперу для письма. Хоча можуть бути і інші пропорції: 3 : 5; 5 : 8 і т.д. Приблизно такі ж пропорції повинні бути витримані і в розмірах більшої частини графічних зображень, розміщуваних в координатній сітці. При цьому більш довга сторона графіка (сітки) може бути розташована як по вертикалі (високий графік), так і по горизонталі (широкий графік), залежно від кількості відповідних показників.
Масштабна шкала - тобто лінія на яку наносяться показники (числа) в певному масштабі, що переводить числові величини в графічні і навпаки. Масштаби вибираються так, щоб помістилися всі статистичні показники, що зображаються. В статистичних графіках звичайно застосовуються прямолінійні масштабні шкали, які розташовуються по осях координат. Але можуть бути і криволінійні (наприклад, коло, розділене на 360°). Масштабні шкали бувають рівномірними і нерівномірними .
Експлікація графіка - включає назву (заголовок) графіка, підписи вздовж масштабних шкал, пояснення до окремих частин графіка, посилання на джерела даних, цифри масштабу, умовні позначення і т.д.