18. Індекси, їх особливості, класифікація та функції. Методичні принципи побудови агрегатних, середньозважених, територіальних індексів та індексів середніх величин.

Індексний метод — один із найпоширеніших статистичних прийомів дослідження соціально-економічних явищ і процесів. Ос­новне призначення статистичних індексів — кількісно охарактери зувати відносну зміну складних економічних явищ у часі і просторі Слово "індекс" (латинське index) у статистиці означає уза­гальнюючий показник, який характеризує рівень досліджуваного явища відносно рівня, прийнятого за базу порівняння.

статистичний індекс це узагальнюючий показник, *'кий виражає співвідношення величин складного економічного »вища, що складається з елементів безпосередньо несумірних.

За допомогою індексного методу вирішують такі завдання:

• Одержують порівняльну характеристику зміни явища у часі, де індекси виступають як показники динаміки;

• характеризують виконання норми, затвердженого стан­дарту чи плану. Отже, індекси є засобом оперативного висвітлення виробничого процесу;

• оцінюють роль окремих факторів, що формують склад­не явище;

• дають порівняльну характеристику зміни явищ у про­сторі. У цьому разі індекси забезпечують територіальні порівняння.

Ч За характером досліджуваних об'єктів розрізняють індекси об'ємних і якісних показників.

Індекси об'ємних показників — це індекси фізичного обсягу продукції, товарообігу, споживання окремих продуктів тощо.

Індекси якісних показників — це індекси цін, собівартості продукції, продуктивності праці, врожайності тощо.

Поділ індексів на об'ємні та якісні має велике значення для методології їх побудови.

В За ступенем охоплення одиниць сукупності індекси поділяються на індивідуальні і загальні (зведені).

Індивідуальні індекси дають порівняльну характеристику співвідношення рівнів показників окремих елементів складного явища.

Загальні індекси характеризують зміну складного явища, тобто є співвідношенням рівнів показника, до складу якого вхо­дять різнорідні елементи. Якщо індекси охошпоють не всі оди­ниці сукупності, то їх називають груповими, або субіндексами.

Я Залежно від методології обчислення загальні індекси поділяють на агрегатні і середні з індивідуальних індексів. Згідно з індексною теорією, про що йтиметься далі, агрегатні індекси є

основною формою економічних індексів, а середні з індивідуаль­них індексів похідними. їх отримують внаслідок перетворення агрегатних індексів. Добір тієї чи іншої форми залежить від мети дослідження та наявної інформації.

'Залежно від бази порівняння розрізняють ланцюгові / ба­зисні індекси.

Ланцюгові індекси одержують шляхом порівняння абсолют­них даних кожного періоду з даними попереднього періоду.

Базисні індекси обчислюють порівнянням абсолютних да­них кожного періоду з даними якого-небудь одного періоду, взя­того за базу порівняння.

' За характером порівнянь індекси поділяються на ди­намічні, територіальні, міжгрупові.

Динамічні індекси характеризують співвідношення явищ у часі.

Територіальні індекси визначають ступінь відхилення зна­чень показника у просторі між об'єктами, країнами, регіонами тощо.

Міжгрупові індекси характеризують відхилення від певного стандарту (еталонного, максимального чи мінімального значен­ня) або від середнього рівня по сукупності в цілому.

'Особливу групу становлять індекси середніх, величин, які характеризують зміни середнього рівня якісних ознак. До цієї групи входять індекси змінного і постійного складу та структурних зрушень.

Методика розрахунку (модель) індексу залежить від мети дослідження, статистичної природи показника, ступеня агрегова- ності інформації. Мета дослідження, зокрема, визначає функцію, яку виконує індекс у конкретному аналізі. Розрізняють дві функції індексів:

1. синтетичну, пов'язану з побудовою узагальнюючих характе­ристик динаміки чи просторових порівнянь;

2. аналітичну, спрямовану на вивчення закономірностей ди­наміки, функціональних взаємозв'язків, структурних зру­шень.

Синтетична і аналітична функції індексів взаємопов'язані, і ; часто один і той самий індекс виконує обидві функції.

Агрегатний індекс є основною формою загальних індексів. Він уявляє собою відношення сум добутків індексованих величин та їх співвимірників. Таким чином, в агрегатному індексі є дві ве­личини: одна — індексована, тобто величина, зміну якої визнача­ють індексом, і друга співвимірник або вага, тобто ознака, яку застосовують як постійну величину. Суми добутків індексованих величин та їх співвимірників утворюють з'єднання, або агрегати (від латинського aggrego - приєдную). В агрегатних індексах су­ми в чисельнику і знаменнику відрізняються тільки індексовани­ми величинами, а співвимірники (ваги) незмінні.

У вітчизняній статистичній практиці прийнято: при побу­дові індексів якісної ознаки ваги фіксують на рівні звітного і періоду; у разі побудови індексів об'ємних ознак — ознаки- співвимірники фіксують на рівні базисного періоду. Це зумовле­но тим, що кожен із співмножників відіграє різну роль. Якщо і незмінним є екстенсивний (об'ємний) показник, то він виступає : в ролі ваги, а якщо якісний (інтенсивний) — то в ролі співвимірника.

Агрегатний індекс перетворюють у середній з індивідуаль­них індексів, підставляючи у чисельник або знаменник агрегат­ного індексу замість індексованого показника його вираз, який виводиться з формули відповідного індивідуального індексу. Як­що таку заміну роблять у чисельнику, то аїрегатиий індекс пере­твориться у середній арифметичний, якщо ж у знаменнику в середній гармонічний.

Загальні принципи побудови територіальних індексів май­же ідентичні принципам моделювання динамічних індексів. Про­те, на відміну від них, територіальні індекси деіцо специфічні при виборі бази порівняння. Наприклад, порівнюючи два регіони, можна кожен з них прийняти як за порівнюваний, так і за базу порівняння, при цьому також вирішується питання добору ваг (співвимірників), коли визначають загальні індекси.

Порівняння показників можна здійснювати або по двох те­риторіях (об'єктах), або по колу територій (об'єктів). У першому випадку базою може бути показник будь-якої з територій, а в другому база порівняння повинна бути економічно обґрунто­ваною. Так, якщо порівнюється, наприклад, продукт ивність пра-

ці робітників по колу однотипних підприємств із Приблизно од­наковими техніко-економічними умовами виробництва, то ціл­ком очевидно, що за базу порівняння слід узяти підприємство, яке мас найвищий рівень продуктивності праці.

При побудові територіальних індексів інтенсивних показ­ників вагами можуть бути:

• екстенсивний показник, що відноситься до території, на якій інтенсивний показник є більш динамічним;

• середня величина екстенсивного показника по сукуп­ності одиниць порівнюваних територій;

• екстенсивний показник, прийнятий за стандарт.

При побудові територіальних індексів для екстенсивних по­казників як вимірники можуть виступати середній рівень інтен­сивного показника: а) по території, по якій здійснюється порів­няння; б) встановлений для території, прийнятої за стандарт.

Саме стандартні показники найчастіше використовую ть як вагу та співвимірники при побудові територіальних індексів.