
- •1. Поняття, закономірності виникнення та розвитку міжнародних економічних організацій.
- •2.Критерії визначення міжнародних економічних організацій.
- •3. Класифікація міжнародних економічних організацій
- •4. Сутність та види міжнародних організацій: загальна характеристика.
- •5. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (проон).
- •8. Інституціональні засади діяльності продовольчої і сільськогосподарської організації оон (фао).
- •9. Основні напрямки діяльності міжнародного фонду сільскогосподарського розвитку (мфср).
- •10. Міжнародна морська організація
- •11. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао).
- •12. Всесвітня організація з туризму (вот).
- •13. Організаційна структура Організації економічного співробітництва і розвитку (оеср).
- •14. Офіційна мета та основні напрямки діяльності (оеср).
- •Спеціалізовані комітети та агентства (оеср).
- •Місце та роль «групи семи» в структурі (оеср).
- •17. Роль міжнародних державних організацій в розвитку світогосподарських зв’язків
- •18. Організаційна структура міжнародних недержавних організацій
- •19. Основні форми діяльності міжнародних недержавних організацій
- •Консультативні зв’язки міжнародних недержавних організацій з міждержавними економічними організаціями.
- •Регіональні недержавні організації.
- •22. Міжнародна торгова палата в системі координації міжнародних економічних відносин..
- •23. Міжнародні економічні організації системи оон.
- •24. Регіональні комісії та постійні комітети оон Регіональні комісії
- •Постійні комітети оон
- •25. Система міжнародних організацій з регулювання світової торгівлі.
- •26. Світова організація торгівлі (сот) та її організаційна структура
- •27. Порядок приєднання до системи гатт/сот
- •28. Основні принципи діяльності сот
- •31. Основні напрямки діяльності юнктад
- •Міжнародний торговий центр юнктад/сот
- •Механізм регулювання світових товарних ринків
- •Класифікація міжнародних організацій з регулювання товарних ринків
- •Загальна характеристика Світового банку
- •36. Мета створення та основні напрямки діяльності Міжнародного банку реконструкції і розвитку (мбрр).
- •37. Міжнародна асоціація розвитку (мар)
- •38. Міжнародна фінансова корпорація
- •39. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (багі)
- •40. Мета створення, напрямки діяльності та механізм кредитування Міжнародного Валютного фонду (мвф).
- •41. Джерела фінансування мвф.
- •42.Критерії взаємовідносин мвф з країнами з перехідною економікою
- •43.Банк міжнародних розрахунків
- •44.Регіональні банки і фонди розвитку
- •45.Передумови та доцільність вступу України до сот.
- •46.Співробітництво України з Міжнародним валютним фондом.
- •47. Особливості взаємовідносин України з Світовим банком.
- •48. Засади співробітництва між Україною і Європейським банком реконструкції і розвитку (ебрр).
10. Міжнародна морська організація
Міжнародна морська організація (Іnternational Мaritime Оrganization) спеціалізований орган ООН, що опікується безпекою судноплавства та попередженням забруднення суднами вод світового океану.
Організацію створено у 1948 році шляхом прийняття Конвенції про Міжурядову морську організацію (Женева, 06.03.1948).
На сьогодні членами ІМО є 170 держав.
ІМО є головною міжнародною організацією, яка здійснює правове регулювання міжнародного торговельного судноплавства у технічній сфері, забезпеченні охорони людського життя на морі, в галузі запобігання забрудненню моря і атмосфери з суден, встановленні режиму відповідальності за шкоду, завдану третім особам забрудненням з суден.
Штаб квартира ІМО знаходиться у Лондоні.
«Безпечне та ефективне судноплавство у чистому океані», - це девіз Організації, який узагальнює її цілі.
Завдання: Забезпечення взаємодії між державами у ході ухвалення ними рішень і провадження регуляторної діяльності у технічній сфері, що охоплює міжнародні морські перевезення;
Сприяння та полегшення прийняття універсальних стандартів, які стосуються безпеки на морі, ефективності судноплавства, захисту морського середовища, а також сприяє вирішенню юридичних і адміністративних питань, пов’язаних з міжнародним судноплавством;
Сприяння реалізації програм технічного співробітництва у сфері міжнародного торговельного судноплавства, боротьбі з забрудненням морського середовища.
Міжнародна морська організація є головною спеціалізованою установою ООН, що займається питаннями протидії піратству і збройним пограбуванням суден. Водночас, розгляд питання піратства і збройних пограбувань суден в рамках ІМО має свої обмеження. Відповідно до цілей Організації, визначених статтею 1 Конвенції про Міжнародну морську організацію 1948 р., проблеми, пов’язані з піратством, розглядаються виключно в контексті прийняття норм з питань, що стосуються безпеки на морі.
У рамках ІМО було прийнято інструменти, які започаткували діяльність окремих міжнародних організацій у галузях правового регулювання, споріднених з міжнародним морським судноплавством:
Міжнародна організація мобільного супутникового зв’язку, IMSO. Україна є членом цієї Організації з 1979 року. Міжнародні фонди для компенсації збитків від забруднення нафтою, IOPC Funds. З 2008 року Україна має статус спостерігача у цій Організації.
У Штаб-квартирі ІМО розгорнутий і діє секретаріат Конвенції про запобігання забруднення моря скиданнями відходів та інших матеріалів (Лондонська конвенція). Україна є учасницею цієї Конвенції з 1976 року.
11. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао).
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) (з англ. International Civil Aviation Organizacion, ICAO) — заснована відповідно до Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Учасниками ІКАО є біля 190 держав, у тому числі на основі правонаступництва й Україна. СРСР вступив в ІКАО 10 листопада 1970 року. Штаб-квартира розташована у місті Монреаль (Канада).
Цілі Організації визначені у ст. 44 Конвенції 1944 р.: забезпечувати безпечний і впорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі; заохочувати мистецтво конструювання й експлуатації повітряних суден у мирних цілях; заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів і аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; задовольняти потреби народів світу у безпечному, регулярному, ефективному й економічному повітряному транспорті; запобігати економічним втратам, що викликані нерозумною конкуренцією, забезпечувати повну повагу до прав договірних держав і справедливі для кожної договірної держави можливості використовувати авіапідприємства, що зайняті в міжнародному повітряному сполученні; уникати дискримінації по відношенню до договірних держав, сприяти безпеці польотів у міжнародній аеронавігації; допомагати загальному сприянню розвитку міжнародної цивільної аеронавтики у всіх її аспектах.
Під егідою ІКАО розробляються «стандарти» і «рекомендації», об'єднані в Додатках до Конвенції 1944 р. Завдяки співробітництву держав ІКАО вдалося домогтися значного спрощення митних, імміграційних і санітарних правил, що стосуються цивільної авіації; розроблена система метеорологічного обслуговування, контролю за польотами, зв'язку, радіомаяків і радіодіапазонів, а також інших засобів забезпечення безпеки польотів. Систему органів ІКАО складають Асамблея, Рада, Аеронавігаційна комісія, функціональні комітети (авіатранспортний, юридичний, фінансовий, з незаконного втручання у справи цивільної авіації та ін.), Секретаріат на чолі з Генеральним Секретарем. Штаб-квартира ІКАО розташована в Монреалі (Канада). Організація має також представництва в шести регіонах світу. Діяльність ІКАО тісно пов'язана з іншими міжурядовими організаціями в галузі цивільної авіації (такими як Європейська конференція цивільної авіації, Африканська комісія цивільної авіації та ін.) і низкою спеціальних неурядових організацій (таких як Міжнародна асоціація повітряного транспорту, Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів управління повітряним рухом та ін.).