10. Міжнародна морська організація

Міжнародна морська організація (Іnternational Мaritime Оrganization) спеціалізований орган ООН, що опікується безпекою судноплавства та попередженням забруднення суднами вод світового океану.

Організацію створено у 1948 році шляхом прийняття Конвенції про Міжурядову морську організацію (Женева, 06.03.1948).

На сьогодні членами ІМО є 170 держав.

ІМО є головною міжнародною організацією, яка здійснює правове регулювання міжнародного торговельного судноплавства у технічній сфері, забезпеченні охорони людського життя на морі, в галузі запобігання забрудненню моря і атмосфери з суден, встановленні режиму відповідальності за шкоду, завдану третім особам забрудненням з суден.

 Штаб квартира ІМО знаходиться у Лондоні.

 «Безпечне та ефективне судноплавство у чистому океані», - це девіз Організації, який узагальнює її цілі.

Завдання: Забезпечення взаємодії між державами у ході ухвалення ними рішень і провадження регуляторної діяльності у технічній сфері, що охоплює міжнародні морські перевезення;

Сприяння та полегшення прийняття універсальних стандартів, які стосуються безпеки на морі, ефективності судноплавства, захисту морського середовища, а також сприяє вирішенню юридичних і адміністративних питань, пов’язаних з міжнародним судноплавством;

Сприяння реалізації програм технічного співробітництва у сфері міжнародного торговельного судноплавства, боротьбі з забрудненням морського середовища.

Міжнародна морська організація є головною спеціалізованою установою ООН, що займається питаннями протидії піратству і збройним пограбуванням суден. Водночас, розгляд питання піратства і збройних пограбувань суден в рамках ІМО має свої обмеження. Відповідно до цілей Організації, визначених статтею 1 Конвенції про Міжнародну морську організацію 1948 р., проблеми, пов’язані з піратством, розглядаються виключно в контексті прийняття норм з питань, що стосуються безпеки на морі.

У рамках ІМО було прийнято інструменти, які започаткували діяльність окремих міжнародних організацій у галузях правового регулювання, споріднених з міжнародним морським судноплавством:

Міжнародна організація мобільного супутникового зв’язку, IMSO. Україна є членом цієї Організації з 1979 року. Міжнародні фонди для компенсації збитків від забруднення нафтою, IOPC Funds. З 2008 року Україна має статус спостерігача у цій Організації.

У Штаб-квартирі ІМО розгорнутий і діє секретаріат Конвенції про запобігання забруднення моря скиданнями відходів та інших матеріалів (Лондонська конвенція). Україна є учасницею цієї Конвенції з 1976 року.

11. Міжнародна організація цивільної авіації (ікао).

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) (з англ. International Civil Aviation Organizacion, ICAO) — заснована відповідно до Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, є спеціалізованою установою ООН, що займається організацією і координацією міжнародного співробітництва держав у всіх аспектах діяльності цивільної авіації. Учасниками ІКАО є біля 190 держав, у тому числі на основі правонаступництва й Україна. СРСР вступив в ІКАО 10 листопада 1970 року. Штаб-квартира розташована у місті Монреаль (Канада).

Цілі Організації визна­чені у ст. 44 Конвенції 1944 р.: забезпечувати безпечний і впорядкований розвиток міжнародної цивільної авіації в усьому світі; заохочувати мистецтво конструювання й екс­плуатації повітряних суден у мирних цілях; заохочувати розвиток повітряних трас, аеропортів і аеронавігаційних засобів для міжнародної цивільної авіації; задовольняти потреби народів світу у безпечному, регулярному, ефектив­ному й економічному повітряному транспорті; запобігати економічним втратам, що викликані нерозумною конкурен­цією, забезпечувати повну повагу до прав договірних дер­жав і справедливі для кожної договірної держави можли­вості використовувати авіапідприємства, що зайняті в міжнародному повітряному сполученні; уникати дискри­мінації по відношенню до договірних держав, сприяти без­пеці польотів у міжнародній аеронавігації; допомагати за­гальному сприянню розвитку міжнародної цивільної аеро­навтики у всіх її аспектах.

Під егідою ІКАО розробляються «стандарти» і «рекомен­дації», об'єднані в Додатках до Конвенції 1944 р. Завдяки співробітництву держав ІКАО вдалося домогтися значного спрощення митних, імміграційних і санітарних правил, що стосуються цивільної авіації; розроблена система метеоро­логічного обслуговування, контролю за польотами, зв'язку, радіомаяків і радіодіапазонів, а також інших засобів забез­печення безпеки польотів. Систему органів ІКАО складають Асамблея, Рада, Аеро­навігаційна комісія, функціональні комітети (авіатранспортний, юридичний, фінансовий, з незаконного втручання у справи цивільної авіації та ін.), Секретаріат на чолі з Гене­ральним Секретарем. Штаб-квартира ІКАО розташована в Монреалі (Канада). Організація має також представництва в шести регіонах світу. Діяльність ІКАО тісно пов'язана з іншими міжурядови­ми організаціями в галузі цивільної авіації (такими як Євро­пейська конференція цивільної авіації, Африканська ко­місія цивільної авіації та ін.) і низкою спеціальних неуря­дових організацій (таких як Міжнародна асоціація повітряного транспорту, Міжнародна федерація асоціацій диспетчерів управління повітряним рухом та ін.).